У День господаря землі у Харкові шукали справжніх хазяїв. Але так і не знайшли

Жанна Титаренко  |  Понеділок, 15 лютого 2010, 17:56
14 та 15 лютого відзначається велике для кожного землевласника свято – День господаря землі. Але чи справді ті, хто володіє актами на землю, є її господарями?
день господаря землі

Саме про це йшла мова 14 лютого у центрі українського звичаю, що діє в «Просвіті», під час заходу, присвяченого Дню господаря Землі.

Захід не був урочистим, у пісенно-обрядовому супроводі, так як це відбувалось до революції, бо прості люди нині не є справжніми господарями землі. Сумні сторінки історії відкрив перед присутніми відомий гончар В’ячеслав Рисцов. Розкуркулення, голодомор, масові розстріли... Всі ці події було вшановано хвилиною мовчання, а родичів померлих згадано поіменно.

Хто є господарями землі сьогодні в Україні? Під час колективного обговорення було визнано помилкою називати ними тих людей, які мають документи приватизації земельного паю.

За законодавством України, такий «власник» не має права продавати свій наділ, дати під заставу в банк, видобувати там нафту чи глину, посадити садок чи побудувати спортзал. Що ж є дозволеним? Можна обробляти землю самому, але земельні паї, як правило, знаходяться дуже далеко від дому (від 9 до 25 кілометрів). Це недосяжно, якщо немає ніякої техніки. Та й охорона постійно потрібна, щоб на початку червня чи липня ніхто не викосив посів на сіно, а у вересні чи жовтні тим більше, охочих зібрати не свій врожай дуже багато. Здача в оренду є вимушеною і невигідною для власників.
 
За законодавством України, власник земельного паю має право на 1.5% від прибутку орендатора з даного наділу. Звісно, що це проконтролювати дуже важко і вразі меншої виплати оскаржувати це в судах масово не будуть. Тим більше, якщо наділ невдоволеного знаходиться всередині поля, він не зможе здати його в оренду іншим. Та й вибір орендарів невеликий. Наслідком цього всього є те, що малесеньку орендну плату дають прілим ячменем, покусаною шкідниками кукурудзою, або пшеницею, яку вразила сажка. Така сировина може погодитись лише для худоби, а пшениця вражена чорною сажкою взагалі є отруйною. Хоча її не забувають перемелювати на муку і по знижених цінах продавати на пекарні, бо худоба від такого корму хворіє, або не їсть його.

Нажаль, земельне питання в Україні на сьогодні за великим рахунком не вирішено, і немає особливих надій на те, що «нова» влада буде спроможна зробити рішучі кроки у бік його розв’язання.

comments powered by HyperComments