Заангажованість починає нищити поезію

Жанна Титаренко | Вівторок, 2 березня 2010, 13:59

Вчора, 1 березня в Київському будинку культури відбувся вечір харківських поетів ім. Бориса Чічібабіна. Після кожного промовця, протягом 15 – 20хв. висловлювалася найжахливіша і найогидніша критика від ведучого Іллі Рісенберга та Олександра Охріменка.

Першими читали свої вірші вихованці Іллі Рісенберга. Критика була лише позитивною, але настільки довгою по тривалості часу, що дехто зі слухачів пішов додому. Здається, що це все можна було б і вибачити. Усі знають, як це важливо для поета, особливо початківця, почути позитивну критику.

Але далі, якраз, навпаки, жодного позитивного слова, жодному поету сказано від Іллі Рісенберга не було. Олександр Охріменко теж радо знущався над кожним, хто наважився відкрити душу і прочитати свої вірші. Учаснику, який читав верлібри, він подарував збірник «Частушки». «Якщо ти, бездарний зовсім і не вмієш підбирати рими, то на тобі цю книжку і вчися» - сказав Олександр. Але білі вірші – це не бездарна поезія, а проза, яка наближається до поезії.

Двоє учасників відмовились виступати і десь непомітно зникли. Харків’яни, які прийшли послухати вірші, просили не звертати увагу на безглузду критику і продовжувати вечір. Поезію і поетів намагався врятувати Микола Купін, але багато людей, не дочекавшись його позитивної творчості, пішли і мабуть більше й не прийдуть на такі заходи.

Деякі поети, на прохання слухачів читали вірші на сходах; деякі, на прохання своїх прихильників продовжували знайомити зі своєю творчістю в парку, дорогою до станції метро Держпром.

Заангажованість знищує все, відкрито, без сорому, у святковому стилі ще й перед засобами масової інформації.