Політичні збоченці почали виходити на вулиці Харкова

Комуністи вимагали внести побільше збочень в історію України, а, зокрема, забрати звання Героя України в Степана Бандери, знищити більшу частину матеріалів присвячених темі УПА, що експонуються в Харківському історичному музеї, і на їх місце виставити побільше тих, які будуть влучно виправдовувати совєтський терор в роки голодомору 1932-1933 та Другої Світової війни. 

Комуністи зачитували спотворені історичні факти, в яких плутали керівників загонів ОУН-УПА і звинувачували їх не лише в співпраці з нацистами, а й у тому, що нам живеться погано зараз. 

Один із промовців Комуністичної партії відзначився тим, що зачитав коротенький спотворений уривок діяльності ОУН-УПА в роки Другої Світової війни на теренах західної України аж 14 разів. У подібний спосіб висловлювали свою думку й інші промовці.

Тим, хто хотів висловити біля мікрофону протилежну думку, або вступити в публічну дискусію, такого права не надавали. На запитання, які стосувалися питань українського націоналізму, української мови і свободи думки, - комуністи відповідали брутальною лайкою, а поняття українського націоналізму публічно прирівнювали до злочинного нацизму, фашизму і всіляких інших збочень.

Діяльність загонів ОУН-УПА була висвітлена однобоко. Учасники акції розпалювали національну ворожнечу між україномовним і російськомовним населенням, називаючи людей, які незгодні з їх думкою бєндєровцамі, а також прохали їх у терміновому порядку переїхати до Львову чи інших міст Західної України і мешкати надалі там. 

Політичні збоченці під прапорами Комуністичної партії збирали підписи, за те, щоб забрати у Степана Бандери звання Героя України. Вони прохали ледь-не кожного перехожого, щоб той написав себе, свого сусіда, вчителя – будь кого, чиє прізвище може записати правильно. Паспортні дані для підтвердження правдивості підпису ніхто не надавав, а тому ці підписи не несуть у собі достовірності, і не можуть бути використані на правах документів чи доказів такої громадської позиції. Їх можна вважати цілковитою маячнею і черговим проявом спотворення, на цей раз, уже суспільної думки.

Щоб краще уявити, як насправді харків’яни ставляться до Степана Бандери і діяльності його загонів у роки Другої Світової війни, я провела невеличке опитування перехожих у такий спосіб: спочатку цікавилася ставленням до Степана Бандери у 10 людей студентського віку, потім у такій самій чисельності опитувались люди 35-55 років, і звісно ж останню десятку закривали пенсіонери. Такий механізм повторювався, доки не з'явились ось такі результати:
 - сказали що їм взагалі байдуже 172 людини ( десь 60% таких відповідей дала молодь)
 - не погодились відповісти на питання через те, що воно було поставлене українською мовою 14 людей 
 - дуже агресивну відповідь негативного ставлення до Степана Бандери дало 7 людей. (дехто з них наголосив на тому, що треба розстріляти його родичів, і жорстоко покарати Віктора Ющенка за те, що присвоїв Бандері звання Героя України)
 - погоджувались з ідеєю забрати звання Героя України – 45 людей
 - щоб Степан Бандера залишився Героєм назавжди – таку відповідь дало 18 людей ( з них більша частина молодь та люди віком 40 – 50 років).