Кернес намагався заспокоїти людей і довести їм законність діяльності міської влади

Кернес спробував поспілкуватися з пікетувальниками на теми зелених насаджень. Звісно, що запитань було багато, і це давало можливість відповідати на простіші з них, але навіть у таких умовах, він заявив, що люди не є власниками лісу, що це комунальна власність і водночас, наголосив на тому, що люди повинні самі, без жодної допомоги з боку влади доглядати за лісом і прибирати його від сміття, організувавши суботники.

На запитання журналістів: “Чи можливий розгляд іншої земельної ділянки під будівництво, зокрема, гольф-клубу? Чи може влада змінити своє рішення щодо вирубки лісу?” відповіді не було, хоча це питання задавалося 17 разів.

Пікет мерії, метою якого був захист усіх зелених насаджень Харкова і України в цілому, тимчасово звівся на маячне обговорення, немовби то, законного будівництва гольф-клубу в зоні Лісопарку. Кернес неодноразово наголошував, що та частина, в якій будується гольф-клуб не є лісом, а занедбаною лісосмугою. Дії влади Кернес намагався виправдати, розповідаючи про розвиток міста, про те, що без цього не можна обійтись, бо це розвиток цивілізації, тощо. Він наголосив на тому, що можливо, в давнину, на території сучасної міської мерії теж був ліс, але зруйнувати цю будівлю і засадити дану площу лісом було б нерозумно.

На запитання про те, чому влада ніяким чином не дбає про оздоровлення лісу, його охорону і чистоту цієї екосистеми, Кернес відповів, що його обирали не для цього, бо цим повинен займатися не він, а лісове господарство.

Та Кернес говорив з людьми недовго. Через невеликий проміжок часу, до організаторів пікету, якими були Юрій Кальченко, Євген Соловйов, та мешканці П’ятихаток, підійшли представники міської влади і примусили вимкнути гучномовець. Пікет, звісно ж, продовжився, правопорядок забезпечувало 10 правоохоронців. Бійок не виникло, хоча в пікеті брало участь понад 100 людей, деякі перехожі приєднувалися, з радістю залишаючи свої підписи, для захисту зелених насаджень.