Харківські студенти за дві години створили рукопис майбутньої книги

Сергій Жадан мав честь читати вірші своїх шанувальників і просто тих аматорів, які зуміли вдало написати про Декамерона, кохання, навчання тощо. Найкращі з них були нагороджені збіркою оповідань “Декамерон”. Але віршів було дуже багато і тому прочитати всі для слухачів і їх критики та оплесків не вдалося. Сергій Жадан пообіцяв видати маленьку збірку з тих віршів, які було передано йому студентами. Письменник був дуже задоволений таким рівнем майстерності молоді і ліричним весняним станом душі юних поетів. На запитання відповідали всі письменники, і за найцікавіші з них теж було подаровано книгу.

У своїх промовах, письменники найбільшу увагу звернули на соціальну філософію і мораль нашого українського суспільства. Сергій Жадан прочитав невеличку поему про поїздку потягом і про всі ті думки, які в нього виникли в зв’язку з цим. Він декламував дуже майстерно і професійно, не дивлячись у якісь записи, з природнім виразом обличчя, своєрідною ритмічною інтонацією та жестами.

Сашко Ушкалов, саме так він прохав до нього звертатися, вразив слухачів почуттям гумору, яке супроводжувало всю його прозу, і зал час від часу вибухав сміхом. Сюжетом його твору теж була поїздка потягом, але вже з діалогами героїв та їх думками.

Світлана Поваля читала оповідання про дівчину Соню, її психологічну травму, яка виникла внаслідок нещасливого кохання, її безпорадні і безглузді вчинки, які стали наслідком такого стану. Але поряд з цим іде лінія чогось радісного, приємно вражаючого, яка інколи з’являлася в цьому сюжеті і письменниця, декламуючи свій твір теж раділа.

Студенти не хотіли закінчувати зустріч, і охочих продовжити спілкування з письменниками виявилося чимало. Сергій Жадан ще довго позував перед фотоапаратами своїх шанувальників, залишаючи в них приємні відбитки своїх радісних очей і виразу обличчя наповненого ліричною поезією.