У Харкові відбулося широке обговорення проблем ксенофобії і расизму, а також було запропоновано шляхи їх вирішення
Під час обговорення учасниками круглого столу було зазначено, що понад 6 тисяч іноземних громадян прибуває щороку до України з метою здобуття освіти, а на сьогодні в українських ВНЗ навчається 40 тисяч іноземних студентів, які щорічно приносять до бюджету держави близько 120 мільйонів гривень.
Також прозвучали факти нападів на іноземців, порушення їх прав органами міліції, приниження їх гідності у транспорті, гуртожитках тощо. Учасники круглого столу в своїй більшості схилилися до думки, що ксенофобія виникає внаслідок культурних і релігійних відмінностей, і для того щоб подолати цей бар’єр необхідно створити групи людей, які б постійно займалися культурними обмінами і знаходили в них щось позитивне. Крім пісенних фестивалів, тижнів обміну цінностями культури і мистецтва було запропоновано спільне заняття спортом, тобто створення команд, склад яких був би змішаним із місцевими мешканцями.
Торкаючись питання проведення “Євро-2012”, а зокрема у Харкові, учасники наголосили на тому, що приїзд в Україну великого числа іноземних громадян є своєрідним бізнесом, який варто оберігати і захищати, але робити це в той же час так, щоб не постраждало місцеве населення. Представник громадського об'єднання "Поступ" Тарас Данько також наголосив на тому, що в 2012 році при реалізації програми 12-річного навчання у школі, 2012 року не буде випускників шкіл, тому ВНЗ збільшать набір іноземних студентів і Харків повинен бути готовим їх прийняти. Пан Тарас зауважив і те, що варто починати прораховувати і запроваджувати програми боротьби з проституцією, оскільки в зв’язку з бідністю та економічною кризою очікується спалах такого соціального явища.
Представник харківської правозахисної групи Юрій Чумак під час дискусії не згодився з думкою про значне зменшення міграції іноземних громадян на територію України, а зокрема, з відсталих країн. Пан Юрій вважає, що самі факти такої міграції засвідчують те, що Україна не є дуже відсталою державою і в ній можна достатньо добре влаштуватися не маючи початкового капіталу.
Журналіст і член ФРІ Михайло Лебідь звернув увагу на те, що влада часто користується такими суспільними явищами як ксенофобія і расизм, в зв’язку з чим базує свою агітацію на порівнянні з іншими, нав’язуючи думку, що хтось є поганим і недосконалим, і саме тому, явища ксенофобії є небезпечними для самого місцевого населення, а не лише туристів чи іноземних студентів.
Крім важливості проблем ксенофобії, учасники круглого столу обговорили історичні чинники виникнення такого явища і вплив релігії на міжетнічні зв’язки. Зокрема було зазначено, що в християнстві виникла, наприклад, Вірменська церква, що частково відокремлює націю від всього християнства і створює релігію для окремо взятого народу. Але в той час є релігійні конфесії, які поширюються на всі національності, та не ідентифікуються з якоюсь окремою територією чи нацією. І на цьому етапі між учасниками круглого столу виникла невелика дискусія. Одні доводили те, що варто ідентифікувати себе не лише з нацією, а наприклад, з віросповіданням, професією, волонтерством чи іншим напрямом діяльності. Також пролунала думка, що лише в період економічної нестабільності та кризи, людина немає можливості ідентифікувати себе з чимось іншим крім нації. Але викладач ХАДУ Олег Конотопцев поставив таке риторичне запитання: “А в Японії що, теж економічна чи моральна криза? Чому тоді в Японії велику увагу приділяють національному питанню? Адже там більшість населення є патріотами своєї держави.” Дійсно, Японія не приймає до себе великої кількості іноземних громадян, а кому все ж таки вдається туди переїхати на постійне місце проживання, то така особа мусить взяти собі лише японське ім’я та прізвище, бо в іншому разі, вона не отримає їхнього громадянства.
У цей момент стало всім добре зрозуміло, що ідентифікувати себе за національною ознакою корисно, але це зовсім не означає, що така людина здатна виявляти ксенофобію. Учасники круглого столу все ж таки схилилися до думки, що просто має бути толерантність до інших націй та рас, і не більше того. Ми не повинні ставати мусульманами чи починати вчити китайську мову, від нас вимагається просто поважати їхню культуру, релігію, бо пристосовуватись до умов перебування на території України повинні більшою частиною іноземці, а не навпаки.
Врешті-решт, програма подолання ксенофобії і расизму буде продовжена низкою різноманітних програм і обговорень за участю фахівців і експертів, з метою недопущення кримінальних злочинів на базі ксенофобії та інших негативних суспільних явищ.
Загалом круглий стіл справив непогане враження, якби не деякі представники вельми неоднозначної організації ФРІ, які на повному серйозі стверджували, (звісно ж "братньою" мовою), про те, що сучасна людина не повинна себе ідентифікувати з тією чи іншою нацією. Натомість, варто себе ідентифікувати з професією, наприклад. Навіть нема сенсу розвінчувати цю маячню аби не забирати у читача більше часу ніж може вимагати цей допис. Адже професію людина може змінювати багато разів, а націю як матір і батька людина має одну на все життя.
