Презентація збірки віршів київського правозахисника Олександра Данилюка відбулася у Харкові
Олександр Данилюк у своїх віршах передав внутрішні переживання 2005 року, які були спричинені аналізом діяльності лідерів помаранчевої революції та інших політичних діячів. У поезії досить відчутне обурення і розчарування в самій політичній системі України та її недосконалості.
Автор віршів порівняв політичну систему України з карго-культом племінних острівних народів, що мав місце після Другої Світової війни. (Мова йде про те, що коли на невеликих островах розташовували військові бази, то корінні народи сприймали тих людей Богами, а коли після завершення війни військові бази було розібрано і літаки залишили їх територію, то острівні мешканці будували з дерева щось подібне до аеродромів, повторювали рухи військових і прагнули щоб “білі” люди знову прилетіли на міцних невідомих їх цивілізації крилах. Для частини острівних народів трагедією ставав той факт, що “Боги” не повернулися.)
Олександр Данилюк вважає що політикою в Україні найбільше займаються політ технологи, а не, власне, політики. А різниця між ними полягає в тому, що політику не важливо, буде він при владі чи ні, буде він займати якусь посаду чи ні – головним для нього є те, щоб його ідея розвитку держави була реалізована. Автор віршів не підтримує ідеї демонстрацій, за які сплачує гроші одна чи інша політична сила. Крім того, письменника дуже хвилює те, що багато політичних діячів України не є, власне, українцями за ідеологією. Олександр Данилюк вважає, що: “У них є свій закуток в пеклі, а тут вони у відрядженні”.
Автора також обурюють і пригнічують спроби чинної в Україні влади встановити певний різновид тоталітарного режиму. На думку правозахисника, встановити повну диктатуру неможливо через високий розвиток інформаційного поля, інтернет-видань тощо.
Олександр Данилюк неодноразово звертав увагу на те, що в Україні фактично відсутні державницькі традиції серед широкого загалу людей, і саме через це населенню промивають мізки всілякими політичними, релігійними та іншими технологіями, аби воно лише не займалось політикою та не працювали над створенням власної держави. Адже в суспільстві існує така думка, що політика, це дуже брудна і нечесна справа, якою можуть займатися лише відповідні до цих уподобань люди. Громадським організаціям пропонують займатися суботниками з прибирання територій, а якщо вже йде мова про роботу з населенням, то тут неодмінно з’являються певні обмеження.
Стиль поезії Олександра Данилюка достатньо схожий на ритміку віршів харківського письменника Сергія Жадана, який у свою чергу теж має багато шанувальників. Харків’яни отримали приємні враження від поезії, спілкування та отримали низку корисної інформації стосовно чинного законодавства та права, оскільки під час зустрічі були обговорені деякі політичні технології та порушення виборчого законодавства, можливості впливів на ситуацію законодавчим шляхом тощо.
Харків’яни не хотіли відпускати письменника, вони прохали почитати побільше віршів і задавали різні політичні та правові питання. Книгарня "Є" також дуже тепло прийняла поета і слухачів. Обговорення віршів та політичної ситуації в Україні відбувалося зовсім не в офіційному стилі, разом із кавою, цукерками, найщирішими побажаннями і комплементами. Очевидно, можна сподіватися, що візит київського адвоката і правозахисника, директора інституту правового суспільства Олександра Данилюка до Харкова не був останнім.
