Місцем для святкування Івана-Купала харків’яни обрали Парк Горького, де провели давньоукраїнські обряди з вогнем і водою
Пані Валентина звернулася до всіх язичницьких Богів з проханням знищити всі злі задуми чиновників міської влади, а зокрема, Добкіна та Кернеса, і зберегти Парк Горького для нащадків. Мешканці Харкова ходили навколо вогнища співаючи: “Не нужны нам Гепены дороги”. Багаття горіло саме на тому місці, де розпочалося будівництво.
Потім, прихильники староукраїнських традицій подякували Богам за буйні дари літа і попрохали гарного врожаю восени. За словами Валентини Овод, вогню можна давати лише маленьку пожертву, наприклад, шматочок булочки чи хліба, жменьку зерна тощо, а вкидати в багаття цілу паляницю чи кілограм борошна дуже небезпечно, тому що Боги сприймуть це як лишок і не подарують гарний врожай.
Крім маленьких шматочків солодкого пирога, до вогнища пані Валентина вкидала різні сушені трави, кілька жмень зерна і часник, (для того щоб Боги знищили всі злі сили).
Для того, щоб гарно водилася скотина, Валентина Овод віддала вогню чашку молока. Аби ще раз завдячити природі за буйні дари літа, за трави, садовину і городину до багаття було вилито склянку узвару із сухофруктів. Лише потім розпочалося освячення води.
Біля багаття було поставлено всю воду, яку планували освячувати. Час від часу нею скроплювали багаття. Пані Валентина закликала всіх молитися, і не лише язичницьким, а й іншим Богам, аби вода взяла якомога більше позитивної енергії.
Остання ланка обряду свячення води завершилась так: Валентина Овод взяла чашку води, стала спиною до багаття і вилила її у вогонь через себе так, щоб не облити себе. За староукраїнськими звичаями, люди вірують в те, що якщо вода попаде на одяг чи тіло того, хто проводить освячення, то рослини не будуть буйними, соковитими і врожаю гарного чекати не варто.
Після цього вогонь і вода вважалися священними. Скропивши обличчя і руки освяченою водою юнаки і дівчата плигали через вогнище. За староукраїнськими віруваннями, в такий спосіб людина може очистити себе від недобрих думок і впливу злих сил.
Не забули харків’яни і про святковий стіл, з якого пригощали солодощами всіх охочих, даючи запити їх освяченою біля вогню водою.
Добру половину ночі захисники дерев танцювали навколо вогнища, та співали не лише купальські пісні, а й інші, ті що знають всі. Зокрема, дуже добре харків’яни заспівали гімн України. Активісти “Зеленого фронту” виконали пісню “Не нужны нам Гепены дороги”. Захисники дерев енергійно і швидко бігли навколо вогнища. Це дійство було дуже схожим на обряд знищення злих духів.
Неподалік вогнища виступав естрадний колектив “Розкардаш”. Їх репертуар був дуже веселим і енергійним. Молодь радо підтримувала молодих виконавців оплесками. Юнаки і дівчата танцювали між велетенськими деревами, забувши про політику, дії чинної влади та всі інші проблеми.
Святковий настрій не зміг відібрати навіть холодний дощ. Незважаючи на грозу і блискавку голоси молоді не стихали до самого ранку, добре підтримувалося багаття, а зі сходом Сонця староукраїнські обряди було продовжено вмиванням росою і збором трав, які на світанку вважаються цілющими.
