Добкіну з Кернесом довелося вшанувати Державний Прапор

На відкритті були присутніми вищі очільники нашого краю, звісно, всі представники однієї відомої „державотворчої” партії: голова облдержадміністрації Міхаїл Добкін, в. о. мера міста Геннадій Кернес, голова облради Сєргєй Чернов (який торік, виступаючи по обласному радіо, заявив щось на кшталт того, що перемога російської зброї у Полтавській битві сприяла інтеграції України до європейської спільноти) та багато інших "шанувальників" Державного Прапора України, зокрема з числа депутатів місцевих органів самоврядування.

Відомо, що наші можновладці завжди відрізнялися здатністю всидіти на декількох стільця водночас. Вся Україна знає про багаторічну боротьбу Добкіна та його поплічників з усім українським, зокрема мовою, історичною пам’яттю, пам’ятниками тощо. Не може він та його ідеологічні спільники не знати, що саме під цим синьо-жовтим прапором боролася з большевицькими ордами армія УНР, так звані „петлюрівці”, на ненависті до яких виховували різноманітних добкіних у совєтський час. Але найбільший жах полягає в тому, що саме під цим прапором проти нацистських і комуністичних зайд вела свою боротьбу Українська Повстанська Армія (УПА), від згадки про яку у всієї цієї камарильї спиняється подих та зникають найпростіші рефлекси.

До речі, останнім часом Добкін розробляє нову ниву щодо, уявіть собі, „тіпічних та нєтіпічних харьковчан”. Беручи участь в одному з ефірів на каналі „Інтер”, він заявив, що присутній на цьому ж ефірі Арсен Аваков є нетиповим харків’янином. Якщо врахувати, що Аваков за своєю мовою та іншими рисами не відрізняється від переважної більшості „харьковчан”, то що тоді казати про небагатьох наших земляків, які мають мужність розмовляти рідною мовою, шанувати справжніх українських героїв, дотримуватись українських традицій тощо?! До якої категорії відносить цих людей голова місцевої облдержадміністрації? Мабуть, до якихось іноземців, які тимчасово перебувають на території нашої області, і яких треба рано чи пізно позбутися?

Тож, таке „щире” пошанування Державного Прапора України представниками сучасної української влади, яка репрезентована лише однією, чужою для української ідеї, партією, є нічим іншим, як намаганням зробити гарну міну при поганій грі. Врешті-решт, яка різниця для януковичів, добкіних, азарових, тігіпків тощо під яким прапором робити свою чорну справу з руйнації та здачі української державності?

Певно, недругам незалежної України не так вже й важливо, під яким прапором в цій країні замість української національної держави, за яку боролися покоління кращих представників українського народу, постане космополітичний конгломерат з панівною російською мовою та населенням, для якого крім розваг та матеріальних благ не залишиться нічого святого та цікавого.