Нові відомості про діяльність ОУН на Харківщині
Вікторія Лавренюк | П'ятниця, 10 вересня 2010, 12:58
Східно-українські історики продовжують відкривати невідомі факти про діяльність ОУН на цих теренах.
9 вересня у Харківській Книгарні «Є» за підтримки обласної філії Молодіжного Націоналістичного Конгресу (МНК) відбулась презентація збірки “Діяльність підпілля ОУН на Сході України”. Презентували книгу представники східноукраїнського центру досліджень «Спадщина» В'ячеслав Труш (історик, шкільний вчитель), Лесь Ісаїв історик, краєзнавець), Євген Зарудний (кандидат філологічних наук, письменник).Збірник присвячений діяльності підпілля Організації Українських Націоналістів (ОУН) на теренах Дніпропетровської, Донецької, Сумської та Харківської областей на період Другої світової війн, а також участі східняків у лавах Української Повстанської Армії (УПА).
Презентацію, на яку завітало чимало людей, благословив від Імені Харківського і Полтавського УАПЦ Ігоря (Ісіченка) о.Олег Козуб.
На початку зустрічі пан В’ячеслав Труш зазначив, що ця книга перш за все має послужити розвінчанню відомих стереотипів та міфів про те, що, мовляв, на Сході України націоналістичного опору нацистським та совєтським окупантам не було, а місцеве населення радо сприймало совєтський режим. Насправді ще після поразки визвольних змагань 1917-1921 років, повалення УНР та окупації України совєтською Росією на території сучасної Харківської області та інших східних теренів, точилася жорстока, здебільшого стихійна боротьба українства проти новітнього червоного режиму. Навіть наприкінці 20-х – початку 30-х років цілі села чинили опір заходам совєтської влади, і цей опір доводилося придушувати спецпідрозділами НКВД. Аж до початку совєтсько-німецької війни на території Слобожанщини діяли різні петлюрівські та інші націоналістичні угруповання, а коли їх придушував режим, то виникали інші.
З початком війни на Схід України рушили похідні групи бандерівської і мельниківської ОУН, причому мельниківці встигли зробити в Харкові чи не найбільше: разом з місцевим патріотичним середовищем вони чинили гідний спротив нацистам, а згодом і совєтським «визволителям», які змогли придушити націоналістичне підпілля лише всередині 50-х років. Наприкінці свого виступу пан Труш зазначив, що це лише початок досліджень, а історіографія цього питання ще не набула системного та цілісного вигляду.
Історик з Борівщини Лесь Ісаєв у своєму виступі зазначив, що українці ніколи не були худобою, яка мовчки йшла на заклання. Центром інтересів пана Леся є голодомор 1932-1933 років в Борівському та прилеглих районах Харківської області, а також історія Ізюмського слобідського козацького полку. Зокрема, неспростовним доказом голодомору як ретельно спланованого геноциду української нації є той факт, що, готуючись до нього, режим давав вказівки на місця знищувати всіх котів і собак, знаючи, що за відсутності звичайної їжі, люди зможуть врятуватися хоча б в такий спосіб.
Цікавою є історія Ізюмського козацького слобідського полку, який на відміну від інших слобідських полків, ніколи не займав проросійську позицію, маючи своє, окреме від інших, ставлення до російсько-українських відносин. І найцікавіше: сучасні розвідки Леся Ісаєва та інших істориків свідчать про те,що концепція так званого «Дикого поля», яке приблизно водночас заселялося українцями та росіянами, є черговою московською вигадкою. Адже у 1570-1580-х роках московський уряд надсилав на терени зокрема сучасної південної Харківщини «винищувальні» загони, які мали поголівно винищувати всіх черкасів, як московіти в той час називали українців. На думку Леся Ісаєва вже в той час точилася повноцінна «російсько-українська етнічна війна».
Завершував захід виступ пана Євгена Зарудного, який зазначив, що для формування і згуртування кожної спільноти, і перш за все нації, потрібна власна здорова міфологія, що ґрунтується на реальних історичних фактах. Тож розвідки вищезгаданих істориків і працюють на популяризацію героїчного чину української нації в ХХ столітті.
І насамкінець, дуже цікаве припущення Євгена Зарудного про те, чому совєтські ветерани ніяк не можуть порозумітися з ветеранами УПА, маючи до них відразу та ненависть. На думку філософа, річ у тім, що за солдатами совєтської армії стояли заградзагони НКВД, які гнали їх на ворога, а за спинами вояків УПА було тільки мирне населення Західної України та Волині. Тож, совєтські ветерани, підсвідомо розуміючи, що їхній героїзм є іншим порівняно з героїзмом воїнів УПА, які йшли в бій лише через власні переконання.
«Дякуємо усім хто прийшов, бо книга пишеться для вас, читачів...», ‑ такими словами В’ячеслав Труш закінчив презентацію.
Матеріали за темою:
14 грудня 2024
22 жовтня 2024
08 червня 2023
30 травня 2023
03 травня 2023
19 квітня 2023
comments powered by HyperComments
