Святослав Вакарчук у Харкові: «ми — різні, але ми разом»

На початку зустрічі пан Святослав зазначив, що сьогодні — надзвичайно складна ситуація, яка пов'язана із запитанням: чи будемо ми вільними людьми чи ні? Сам Вакарчук уважає себе вільною людиною, чому посприяла його юність: співак розповів, що в підлітковому віці мав змогу побачити, як живуть люди поза межами СРСР, зокрема в Канаді. Коли пан Святослав повернувся до України, то в нього від різниці культур був шок. «Це важко пояснити словами, — зазначив він, — але я повернувся до людей, які не знають, що таке своя думка».

Далі цілком закономірно Вакарчук почав переповідати хроніку майданних подій, згадавши про тривалу боротьбу України за незалежність протягом останніх двох десятиліть та політиків, як думають лише про те, як отримати свій «золотий батон», сказавши як своєрідний підсумок: «Майдан — це перше розуміння того, що люди не можуть жити як раніше».

Потім пан Святослав озвучив свою стратегію подолання сучасної політико-культурної кризи, де головною складовою його є те, що люди можуть об’єднатися, бо всі хочуть миру.

Насамкінець почались запитання аудиторії (до речі, актова зала була заповнена вщент). Перше питання стосувалось «Правого Сектора» та використання ним «фашистського» чорно-червоного прапора, на що Вакарчук заперечив, сказавши, що належність українського визвольного руху до фашизму спростували навіть у Європі, а особі, що запитувала, порадив поважати те, що він не приймає.

Більшість інших запитань теж стосувалися революції («Як знайти сили на діалог з противниками Майдану», «Як створити суспільство, за яке дійсно можна буде боротися»), проте одна студентка запитала пана Святослава, чи пише той зараз пісні. «Я сплю по чотири години на день, зараз треба чимось жертвувати, — не без жалю відповів музикант».

Загалом, зустріч була досить позитивною, протягом неї Вакарчук постійно акцентував на тому, що зараз не час сваритися, бо треба об’єднуватися і дослухатися до думки, яка є неприйнятною. Головним є те, що «ми — різні, але ми разом».