Оркестр в аеропорту Харкова зіграє "Оду до радості" - гімн Євросоюзу
Акція “Спільне небо” має три мети:
• вшанування пам'яті усіх загиблих під час громадянського протистояння у Києві 18-20 лютого: як “Небесної Сотні”, так і працівників правоохоронних органів;
• підтримка цілісності та неподільності України, спільності завдань, бажань та почуттів мешканців усіх її регіонів;
• відзначення підписання Україною політичної частини Асоціації з Євросоюзом (власне, саме тому до виконання було обрано “Оду до радості” - гімн Європейської спільноти).
Від виникнення ідеї до її реалізації минуло менше десяти днів. Ініціаторами акції виступили: головний координатор — львів'янка Іоланта Пришляк, заступник генерального директора Львівської філармонії, голова правління оркестру «INSO-Львів»; харків'янка Олена Рофе-Бекетова та киянка Христина Храновська, благодійниця та меценат.
Грати у міжнародному терміналі аеропорту будет симфонічний оркестр та хор Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М.В. Лисенка під керівництвом дириґента, заслуженого діяча мистецтв України Віталія Куценка.
Головний хормейстер — заслужений діяч мистецтв України Олексій Чернікін, солісти Олена Старікова, Лілія Кутіщева, Олександр Лапін, Олексій Сребницький.
Акція "Спільне небо" відбудеться 30 березня, в неділю, о 13:00 - на 40-й день з дня загибелі людей на Майдані. Вона охопить 7 аеропортів України: Бориспіль (термінал Д), Жуляни, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків, в яких одночасно зіграють 7 симфонічних оркестрів.
Довідка
"Ода до радості" (нім. "Ode an die Freude") — ода, написана у 1785 році німецьким поетом та істориком Фрідріхом Шиллєром для дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей. Попри майбутню популярність вірша, сам Шиллер негативно відзивався про нього, відмічаючи те, що ода "далека від реальності" та що "можливо для нас, але не для світу, не для мистецтва поезії" у листі до свого друга Хрістіана Кьорнера (під впливом якого і була написана ода), написаному у 1800 році.
У 1793 році текст оди був змінений, зокрема було змінено ключове слово. Леонард Бернстайн казав про те, що спочатку ним було "свобода" замість "радість" (Freiheit замість Freude), а змінив його Шиллєр заради того, щоб дистанціюватися від політики.
Найбільшу популярність вірш здобув після того, як Людвіг ван Бетховен поклав його на музику та включив до завершальної частини своєї знаменитої Дев'ятої симфонії (дописана у 1824 році).
На початку 1950-х років керівництво Федеративної Республіки Німеччина (а Бетховен народився в тодішній німецькій столиці - місті Бонн ) зробило "Оду…" своїм гімном, але у 1952 році старий гімн повернули.
У 1972 році Рада Європи утвердила "Оду до радості", покладену на музику Бетховена гімном Ради Європи, а з 1993 року ода є гімном Євросоюзу. Аранжировка була зроблена Гербертом фон Караяном. У 2003 році було вирішено вважати гімном ЄС лише музику, заради рівноправ'я усіх мов.
