Ксенія Дмитренко презентувала свій дебютний прозовий проект – «Автосенси»
«Автосенси» – дебютний проект Ксенії Дмитренко, в якому органічно поєднана соціально-психологічна проза та урбаністична есеїстика. В першій частині письменниця описує переживання своєї головної героїні Ади, які зароджуються та виринають на тлі колоритного полотна автошляху Бориспіль-Київ, що постає в ролі метафори щоденного шляху.
«Автівка – це взагалі такий собі простір для 20-хвилинного самозаглиблення, слухання випадкової музики, яка грає в того водія, міркування про людей, які сіли поруч з тобою, розповіла Ксенія Дмитренко, – це випадкові люди, але серед них є цікаві та незвичайні. Я подумала, що це метафора життя в сучасній Україні, де ти можеш абсолютно несподівано опинитися зовсім в іншому просторі і мати щось з цим робити. При чому зовсім невідомо, чи вийдеш ти живим звідти чи ні. Тому що все може трапитись».
У другій частині книги містяться оповідання, які перш за все увиразнюють окремі фрагменти певною мірою абсурдної пострадянської дійсності: «Це не гостросюжетний роман. Це безсюжетні рефлексії та роздуми, пов'язані з глибинними переживаннями страху, кохання, смерті. Але, можливо, також і співчуття, знайдення випадкового хорошого друга в дорозі».
Більша частина презентації минула у вигляді своєрідного філософського діалогу з аудиторією. Визначне місце в своїх промовах письменниця надала роздумам про предмет на взаємодію індивіда зі світом предметів: «Моя ідея полягає в тому, щоб відкинути предмет і залишити те, що стоїть поза ним. Тобто відновити оці відчуття, які, можливо, переживала я, коли писала цю книжку. Тому що, як я казала, зараз в нас окрім предметів нічого не залишилось».
.
