Харківська спілка письменників відсвяткувала свій 80-й ювілей

Захід відбувся у приміщенні Будинку народної творчості. В ролі ведучого виступив Віктор Бойко. Лейтмотивом концерту стала цитата з вірша Павла Тичини «Харків, Харків, де твоє обличчя?». Конкретної відповіді на це питання так і не прозвучало, проте організатори заходу змогли розкрити саме літературно-мистецьке обличчя міста. Наприклад, сам концерт розпочався з фільму-презентації, на якому демонструвалися світлини літераторів, чиє життя та творчість так чи інакше були пов’язані з Харковом.

«Мені здається, що 80 років – це не стільки ювілей, а скільки вшанування форми існування української літератури, – розповів Анатолій Стожук, – починаючи з 30-х років і закінчуючи 2000-ними роками нашого доброго століття. Тоді поза спілкою українська література як така або не існувала, або майже не існувала».

Час від часу виступальники розповідали про саму спілку і її роль в культуротворчому процесі. «Спілка колись була репресивним органом, яка під керівництвом НКВД виключала письменників, – розповів Анатолій Перерва, – але спілка також була творчим осередком, де можна було знайти якихось співрозмовників, де можна поспілкуватися, де багато чого було доброго та хорошого. Якщо подумати, то незважаючи ні на війну, ні на голод, ні на відбудову, ні на перебудови ми були щасливими. Адже ми тоді були молоді».

Зі своїми віршами виступили Віктор Бойко, Анатолій Мірошниченко, Лариса Вировець, В’ячеслав Романовський, Тетяна Очеретянова та інші. Лунали пісні у виконанні Олексія Еткала, Ірини Скринникової, Миколи Воловика та Люцини Хворост. Питання «Харків, Харків, де твоє обличчя?» так і залишилося риторичним.