Засуджені жінки із зони АТО шиють в Харкові військову форму
"При перевезенні засудженим забезпечили безпечний коридор по Луганській області. Нам навіть довелося відступити від правил і перевозити їх у звичайних автобусах, а не в автозаках, але все пройшло благополучно, – розповідає начальник облуправління ДПтСУ Олександр Крикушенко. – По приїзду жінок одягли, взули і нагодували, деяким надали допомогу психолога. Єдине, що ми не могли для них зробити – організувати луганчанок в окрему бригаду, тут так не прийнято".
ГОТУЮТЬ ЇЖУ. Втім, за словами самих засуджених, бажання відгородитися від місцевих ув'язнених у новоприбулих пройшло швидко. Переселенки запевняють: прийняли їх добре і спільну мову з харків'янками знайшли швидко. "Головне, що тут спокійно, немає бомбардувань і проблем з водою і світлом. З іншого боку, далеко залишилися родичі, з якими ми не можемо побачитися вже півтора місяці", – розповідає луганчанка Ольга Хащенко.
Те, що між старожилами Качанівської колонії і новачками панує взаєморозуміння, можна помітити навіть у їдальні, де їжу для засуджених готує луганчанка. Про пережите їй говорити складно, очі дорослої жінки воложаться, адже там, в зоні АТО, у неї залишилися мати, діти і внуки. "В день, коли нас вивозили, було якраз страшне бомбування. Пам'ятаю, ми працювали на кухні, а від розривання поруч з колонією снарядів стояв такий гуркіт, ніби по даху стрибав натовп людей ", – згадує засуджена Олена Насонова.
ШИЮТЬ БУШЛАТИ. Втім, жити одними спогадами жінкам не доводиться, адже на території Качанівської колонії вистачає роботи. В одному з корпусів обладнаний швейний цех, в якому жінки працюють по вісім годин на день. Часу з'ясовувати стосунки ні, адже результат роботи жінок чекають на кордоні України та в зоні АТО. Наприклад, засуджена луганчанка Христина Перцева кроїть куртку з утеплювачем. "Моя задача зробити так, щоб швеям було легше шити. Незабаром з цих матеріалів вийде тепла куртка для прикордонників", – каже Христина.
У Качанівській колонії кажуть: швейною справою тут займаються вже давно, але якщо раніше робили іграшки та одяг для ринку, то тепер чи не всі зусилля спрямували на забезпечення військових. "Спочатку було незвично робити чохли для бронежилетів, тому починали всього лише з 20 одиниць за зміну, але зараз робимо близько 5000 чохлів на місяць, – розповідає начальник Качанівської колонії Андрій Явтушенко. – Крім того, ми одягаємо харківський прикордонний загін, зокрема зараз виконуємо замовлення на 700 бушлатів, робимо зимові кожухи та головні убори". За словами пенітенціаріїв, вартість одного качанівського бушлата становить 910 гривень, в той час як на ринку за аналогічний просять 970 гривень.
Допомагають мешканці колонії української армії не тільки теплим одягом. Наприклад, минулого місяця за побажанням співробітників і самих засуджених зібрали гуманітарну допомогу і передали нашим військовим в зону АТО.
