Про доречність совєтської термінології та пам'ять про війну
Михайло Красиков, доцент кафедри етики, естетики та історії культури НТУ "ХПІ", культуролог, поет: «Сенс в тому, що як би ми не ставилися до подій 40-45-х років, вони все одно незабутні. Їх неможливо викреслити з нашої історії. І було цікаво подивитися, які ж є пам‘ятники на території України. Дізнатися про їх історію. І ще одне з завдань для студентів було написати власні думки з цього приводу. Тобто наша пам‘ять і пам‘ятники».
За словами Красикова, ідея створення цієї виставки належала декану факультету інтегральної підготовки спеціалістів професору Андрію Кіпенському.
Також Михайло Красиков впевнений, що сучасні люди поводять себе неналежно біля пам‘ятників і не віддають їм належної шани. «Пам‘ятники перестають бути чимось сакральним, – розповів він, – люди не відчувають, що там лежать поховані солдати, які віддали своє життя за батьківщину чи жертви нацизму. Люди не відчувають трагедії».
В контексті самого конкурсу та виставки активно використовується термін «Велика вітчизняна війна». Проте не всі важать це доречним.
Євген Левін, викладач НТУ «ХПІ», громадський діяч, член Правління Харківського обласного відділення товариства «Просвіта»: «Я чув про Михайла Красикова лише позитивні відгуки - як про культуролога і поета, як про людину, яка намагається зберегти харківську старовину і передати ці знання новим поколінням студентства. Тому для мене стало прикрою несподіванкою, що пан Михайло - свідомо чи несвідомо - поширює давно вже спростовані міфи совєтської історіографії, тим самим підтримуючи хибне уявлення про так звану «Велику Вітчизняну» війну СCСР як про «Вітчизну» для українців. На жаль, боротьба за належне, адекватне розуміння цього періоду української історії досі триває, навіть у високоосвічених колах.
Навіщо присвячувати виставку пам'ятникам "Великої Вітчизняної"? Авжеж, не для того, щоб укласти список об'єктів для подальшого демонтажу? Вірю, що і до цього дійде справа. Коли народ упорається з пам'ятниками Леніну та іншим комуністичним діячам - добереться і до ідолів так званої "Великої Вітчизняної".
Сам Красиков впевнений, що від цього терміну відмовлятися не варто. «Я, чесно кажучи, прекрасно знаю цю радянську міфологему, – розповів він, – однак я вважаю, що не варто нам якось від цього терміну відмовлятися. Чому? Бо для тих людей – українців, росіян, євреїв, вірмен і так далі, всіх тих, хто жив на території України ця війна сприймалася як вітчизняна. Тобто це був елемент їх свідомості. Бо люди дійсно осмислювали цю війну, по-перше, як справедливу, по-друге вони йшли захищати не Сталіна, а свою вітчизну. Хоча звісно, це радянський дискурс.Однак поважаючи тих людей, які воювали і які загинули, я би не став змінювати цей термін. Я, до речі, не став би корегувати вислів що це була боротьба з німецько-фашистськими загарбниками. Знаєте ви чи ні, але була така рекомендація ЗМІ держтелерадіо не вживати цього терміну. А с ким же йшла війна, як не з німецько-фашистськими загарбниками? А це такі, ви знаєте дивні, політичні ігри… Тут не варто робити такі спекуляції".
