Звільнений з полону харків'янин: "Наостанок мені сказали: "Ще раз натрапимо на тебе - розстріляємо!
- Була, як нам здавалося, тверда домовленість про те, що в Краснодоні нам віддадуть двох полонених, а ми зробимо матеріал про цей жест доброї волі, - розповів "КП" в Україні" Роман. - Нас зупинили на першому ж блокпосту ополчення, відібрали телефони і бусик (такий транспорт для них на вагу золота) і кинули нас в підвал для розглядів. Домовленості з комендатурою Краснодону і узгодження зі штабом АТО не допомогли. Мабуть, тому, що ми мали справу з бойовими загонами.
Перші 49 днів Роман провів у Ровеньках, потім його перевезли в Луганськ. З четвірки затриманих він пробув в полоні довше за усіх: телевізійників звільнили у вересні, а правозахисника - в листопаді. В одному приміщенні з харків'янином тримали переважно місцевих жителів, які порушили комендантську годину або викритих в пияцтві. Когось з них відправляли рити окопи, про когось домовлялися родичі, і тоді людину відпускали.
- Нас не любили, називали "укропськими друзями", але ставилися краще, тому що - журналісти, - розповідає наш співрозмовник. - Мене брали на такі роботи, як прибрати в казармі або почистити картоплю на кухні.
На питання "Били"? Роман так і не відповів, підкресливши, що ставилися нормально. Мовляв, могло бути набагато гірше.
Виявилось, що полонених не лише одягнули, але і годували гуманітарною допомогою з Росії, яку їли самі представники так званої "ЛНР".
- Супи, каші, салати, м'ясо постійне, - перелічує Черемський. - Їжа проста, але досить калорійна. У Луганську я взагалі сидів за одним столом з ополченцями. Щодо їжі, скарг немає. Можливо, це лише нам так повезло.
Чому Роман просидів так довго, сам він не знає. За його словами, у батальйоні "Святий Георгій" (місцеві ополченці, якими керують російські офіцери), чиїм полоненим він був, ніякої систематизації в роботі із затриманими не було. Хтось міг просидіти три тижні, а когось випускали через три дні.
Тримали, тому що ми для них товар, який можна обміняти або ще щось, - пояснює він. - Моїм родичам вони не дзвонили і мені дзвонити не давали. Як мене звільнили, подробиць не знаю. Добрі люди допомогли. Мені постійно говорили, що ось-ось звільнять. А потім просто прийшли і сказали: "Одягайся швидше"! Через хвилину був одягнений, мене посадили в машину, і я поїхав.
Виявилось, що ім'я Черемського не було в списках 155 звільнених зусиллями української влади, тому що "республіки" різні: то - Донецька, а тут - Луганська.
- Рідні дуже переймалися, молилися за мене, і я цю підтримку відчував душею, - зізнається звільнений. – До Харкова я повернувся в суботу ввечері і радий зустріти Новий рік вдома. Як наново на світ народився. Мені в полоні наостанок сказали напівжартома: "Ще раз потрапиш - розстріляємо". Але я туди більше не поїду.
