В Муніципальній галереї розповіли про культуру зґвалтування (фото)

Культура зґвалтування – це поняття, яке описує культуру, для якої зґвалтування та сексуальне насилля над жінками є звичними, а наявні суспільні норми та практики нормалізують, допускають чи навіть виправдовують сексуальне насилля.

«Про це важливо говорити тому що це, по-перше, дуже поширене явище, і по-друге, воно дуже впливає на на життя жінок, на їх побут, – розповіла Ганна Гриценко, – культура зґвалтування поширена в медіа, в побуті, в свідомості і вона фактично легітимізує зґвалтування. Це комплекс уявлень, який «дозволяє» чоловікам ґвалтувати жінок. В них сексуальне насильство є чимось нормалізованим, звичним, «правильним». І це стосується не лише жінок, а й чоловіків, нижчих за ієрархією. Про це потрібно говорити, тому що культуру зґвалтування треба перебудовувати на культуру сексуальної згоди».

Яскравим проявом культури зґвалтування є таке поняття, як «звинувачення жертви». Коли саме жертва, а не ґвалтівник, засуджується та стигматизується суспільством (як та, яка «сама напросилася»). Також воно включає в себе баналізацію насилля (стереотипи, анекдоти, приказки, в яких зґвалтування зображується як нормальне, а то і зовсім «бажане» явище), сексуальну об’єктивацію, коли жінка в медіа, рекламі, продуктах масової культури сприймається виключно як об’єкт сексуальної втіхи ( якщо вона об’єкт, то передбачається, що згоди в неї питати не варто).

«В Україні вона поширена як і в більшості країн, – продовжила Ганна, – вона поширена в тому числі і в політиці. Наприклад, коли наші політики виправдовували зґвалтування, як це було з Оксаною Макар. Тоді Микола Азаров казав, що її зґвалтували від бездуховності. Винні не якісь конкретні чоловіки, які мали можливість це зробити. Він ніби знімає відповідальність за конкретні дії конкретних людей і перекладає на якусь абстрактну суспільну бездуховність. Тоді потрібен був великий суспільний резонанс, щоб ця справа не зам’ялася».

За словами Ганни Гриценко, ближчим часом подолати культуру зґвалтування не вийде. Але боротися проти неї не тільки можна, а й потрібно. Це може бути долання стереотипів, які виправдовують ґвалтівників, ставлення під сумнів наявної в суспільстві ієрархії, етичне та толерантне ставлення до жертв, в тому числі і в ЗМІ.