Незаслужений панегірик або погляд зсередини

По-перше, конференція в ХНУ ім. В.Н. Каразіна, яка відбувається раз на два роки і проходила, в восьме,  носить назву «Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу», бо на конференції відводиться велика увага не лише дослідженню перекладу та перекладацької думки, а й методиці навчання перекладу, позаяк кафедра теорії та практики перекладу англійської мови ХНУ, яка  виступила безпосереднім організатором конференції, як справедливо сказано у дописі, є провідною в Україні у сфері методики навчання перекладу, а професор кафедри, доктор педагогічних наук, академік Академії наук вищої школи України, президент Всеукраїнської спілки викладачів перекладу (UTTU), Леонід Миколайович Черноватий є ініціатором та співголовою проекту Dictum Factum, метою якого є створення, експериментальна перевірка та запровадження до навчального процесу вищих навчальних закладів України підручників та посібників для підготовки перекладачів з ціллю поступового створення науково-методичного комплексу для підготовки перекладачів (переклад з англійської мови українською та навпаки) в Україні.  В рамках цього проекту, розпочатого 2001 року,  видані підручники англійської мови для студентів І-ІV курсів перекладацьких відділень, а для забезпечення курсу практики перекладу створені такі видання як посібник для навчання перекладацького скоропису; посібники для навчання перекладу у громадсько-політичній галузі: міжнародні організації, система державного управління США, міжнародні угоди у галузі прав людини; посібники для навчання галузевого перекладу: в економічній; технічній; юридичній галузях; посібники для навчання художнього та науково-технічного перекладу, посібники з перекладу англомовної патентної документації, перекладу у галузях психології тощо, а незабаром побачать світ ще й посібники з перекладу у галузях медицини, фінансів, історії США, географії США. Ці матеріали використовуються у провідних університетах, переважна більшість з яких уклали угоди про співпрацю з кафедрою теорії та практики перекладу англійської мови Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна для отримання консультативної допомоги. Немало видано й для забезпечення курсів теорії перекладу та історії перекладу. Зокрема, збірка вибраних праць «Олександр Фінкель: Забутий теоретик українського перекладознавства»; біографічно-бібліографічний та мистецький нарис «Микола Лукаш: Моцарт українського перекладу», «Українська перекладознавча думка 1920-х – початку1930-х років: Хрестоматія вибраних праць з перекладознавства». До минулої конференції, до 40-річчя кафедри, було видано колективну монографію «Переклад у наукових дослідженнях представників харківської школи», монографію О. В. Ребрія «Сучасні концепції творчості у перекладі», підручник Л.М. Черноватого «Методика викладання перекладу як спеціальності», а також антологію «Сузір’я Інни Мельницької».

До цієї конференції дійсно було видано  книжку  праць Державина «Володимир Миколайович Державин. Про мистецтво перекладу: статті та рецензії 1927 – 1931 років», що є хрестоматією вибраних праць Володимира Державина з теорії та критики перекладу до курсу «Історія перекладу» для студентів, що навчаються за спеціальністю «Переклад», яку уклав не лише я, а й Юліана Юріївна Полякова, бібліограф ЦНБ, а видана вона була у серії Dictum Factum за редакції Л.М. Черноватого та В.І. Карабана. Інша книжка, монографія чільного представника Тартусько-московської семіотичної школи, професора Тартуського університету Пеетера Торопа «Тотальний переклад», є  перекладом з російської мови, який здійснили я та Лесь Оржицький, а передмову  до неї написали українською мовою естонські семіотики   Тарас Бойко та Елін Сютісте. Це видання – одне з перших у серії UTTU SERIES, серії видань Всеукраїнської спілки викладачів перекладу. Стосовно перекладацького альманаху «Новий Протей», який складається з восьми частин («Роботи майстрів перекладу», «Пам’ятки перекладацької думки», «Оригінальні твори з шухляди перекладача», «Перекладацька майстерня», «Пам’ятки української перекладацької думки», «З епістолярної спадщини»,   «Перекладознавчі студії», «Спогади»), то його укладав не лише я, а й покійний проф. КНУ ім. Тараса Шевченка Борис Черняков  («РОЗМОВА  З  НЕЮ. Монологи, репліки, ремарки, гримаси болю й іронії (Документально-хронікальна лірика Року Божого 1963)» Миколи  Лукаша, за авторським упорядкуванням), покійний професор ХГУ «НУА» Валерій Подміногін (матеріали про Шляєрмахера), Олена Бросаліна, Максим Стріха, Сергій Александровський, Віталій Радчук, Світлана Зайцева, Олександра Ковальова. В решті-решт, над ним працювала редколегія.  Та головне, що всі ці видання, включаючи альманах, який був укладений ще 4 роки тому, не вийшли б у світ без зусиль проф. Черноватого та видавництва «Нова Книга» з міста Вінниці.

І це саме видавництво «Нова Книга» та Леонід Черноватий, а не я, влаштували виставку-продаж книжок з перекладознавства. Та виставок було дві: на нашій кафедрі відділ виставок ЦНБ влаштував виставку праць Державина 1920-х-1930-х рр. та про Державина з фондів бібліотеки (за бібліографічним списком, який уклала Юліана Полякова), ініціатором якої дійсно виступив я, але також і завідувач кафедри проф. Олександр Ребрій.

Загалом у роботі конференції взяло участь 73 дослідники з 23-х вишів України, а також представники Тартуського університету (Естонія) та Ленінградського Державного Університету імені О. С. Пушкіна (Російська Федерація), а «серцем і душею конференції» був зовсім не я, а оргкомітет на чолі з деканом факультету іноземних мов проф. Валентиною Пасинок та завідувачем кафедри проф. Олександром Ребрієм. А про рівень конференції в першу чергу зазвичай свідчать тези доповідей, які були відібрані і вичитані до друку професорами Черноватим та Ребрієм.

Після офіційних привітань від керівництва Олександр Ребрій та Олександр Кальниченко розповіли про книжки, видані до конференції, а голова компанії «Промова» Воробйов В. В. презентував програму ELIA Exchange, метою якої є налагодження співпраці між європейськими університетами.  Під час першого пленарного засідання було заслухано доповіді професорів Ребрія О. В. «Онтологічна відносність як дослідницький принцип у перекладознавстві», Черноватого Л. М. «Стратегії майбутніх перекладачів у ситуації невизначеності», Мартинюк А.П. (ХНУ імені В. Н. Каразіна) «Англомовні конвенціональні метафори емоцій в українських перекладах», доцента Кальниченка О. А. (ХНУ імені В. Н. Каразіна) «Володимир Державин як дослідник перекладу», професора Панченко О. І. (ДНУ імені Олеся Гончара) «Гумор сьогодення та його переклад»,  доцентів Некряч Т. Є. «Між Сциллою одомашнення і Харибдою очуження: шлях до читача» та Радчука В. Д. (обоє КНУ імені Тараса Шевченка) «Два крила перекладу», доцента Бондаренка О. С «Використання систем автоматизованого перекладу при підготовці сучасного перекладача»(КДПУ імені В. Винниченка). Після перерви науковці продовжили дискусію у секціях (зауважу, що секція з методики навчання перекладу була найчисельніша), і на секції, де я був присутній, запам’яталися виступи зав. кафедри мов і цивілізацій Далекого Сходу Київського національного лінгвістичного університету Пирогова В. Л. «YOJIJUKUGO у фразеологічній системі сучасної японської мови: когнітивно-перекладацький аспект», докторанта кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Рудницької Н.М. «Позитивний образ СРСР у працях «класових ворогів»: тонкощі перекладу», Дьяченка О.Ф., канд. техн. наук  (провідного наукового співробітника Харківського  науково-дослідного  інституту  судових  експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса) «Статус перекладача в юридичних процедурах», Одрехівської І. М. (аспірантки кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка) «Перекладаючи Вітмена: міжсеміотичн аспекти міжмовного перекладу» Кушнір Л. О., асистентки тієї ж кафедри «Відтворення авторської лексики зі штучних мов Дж. Р. Р. Толкіна», Бевз Н. В., канд. філос. наук, доцента кафедри англійської мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна) «Культурна емпатія як перекладацький інструмент», Устюжина І. Б., канд. філос. наук, доцента тієї ж кафедри «Переклад HEBREW MELODIES Байрона М. Волошиним» та Григор'євої М. В., канд. істор. наук, перекладача Центру веб-комунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Англійська мова у Харківському імператорському університеті».

Другий день роботи конференції було розпочато з пленарного засідання, на якому виступили: доктор філологічних наук, зав. кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка Коломієць Л. В. Methods of bridging culture-specific anisomorphisms in teaching master students literary translation skills (English↔Ukrainian), кандидат філологічних наук Ткаченко С. І. «Художній переклад як явище культури» та доктор філології, професор кафедри семіотики культури Тартуського університету, директор Інституту філософії та семіотики Тартуського університету, президент Естонського семіотичного товариства Пеетер Тороп «Переклад, семіотика та ключові проблеми сучасного перекладознавства». Чому український громадянин пан Ткаченко у дописі пані Коваленко поданий як гість з Нью-Йорка – незрозуміло, можливо, тому що значну частину свого життя він пропрацював перекладачем в ООН.

Після другого пленарного засідання відбувся круглий стіл перекладачів художньої літератури, роботою якого керував дійсно я, доцент Кальниченко О. А. Читання відомими перекладачами своїх перекладів, це – «родзинка» нашої конференції, адже серед наших випускників чимало знаних професійних перекладачів художньої літератури. Цього разу свої переклади читали харків’яни: номінант на премію імені М.Рильського цього року Олександра Ковальова (переклади з німецьких експресіоністів), Сергій Потімков (у дні, коли світ схиляє голови перед жертвами геноциду вірмен 1915 року він прочитав переклад російською знаменитого вірша Ліни Костенко «Цавед танем»  та власний вірш «Перекладаючи Ліну Костенко»), Люцина Хворост (переклади з польської), перекладач-синхроніст ООН В’ячеслав Новиков (прочитав фрагменти власної повісті про підготовку синхронного перекладача; він є перекладачем з англійської, французької та іспанської мов), Ігор Оржицький (прочитав переклади з іспанської, з Хульяна дель Касаля та Хорхе Луїса Борхеса) та киянин Сергій Ткаченко (перекладає поезію з англійської, французької, іспанської, голландської, польської та ін. мов). Також був зачитаний фрагмент псевдо-перекладу Ігоря Ільїна «Історії з життя чаклуна». Читання й обговорення тривали понад 3 години.

Проте в рамках конференції відбулися ще два цікаві й вартісні заходи, про які не згадано у дописі. Йдеться про лекції для студентів «Переклад у контексті глобалізації лінгвосфери. Якою мовою говоритиме Україна у 2101 році?», яку в перший день прочитав Віталій Радчук, та  «Семіотика і переклад» знаного науковця сучасності, співредактора важливого міжнародного журналу Sign Systems Studies – колись «Труды по знаковым системам», опублікуватися в якому було все рівно, що опублікувати оповідання в «Новом мире» чи в New Yorker.

На заключному засіданні були не лише підведені підсумки конференції, а й нагородження переможців конкурсу на кращий переклад, який також проводився за ініціативи кафедри теорії та практики перекладу англійської мови за участю студентів Каразінського університету, інших вишів міста та країни, школярів, а також студентів іноземних вишів. Загалом на конкурс будо подано 120 робіт. Серед членів журі конкурсу декан факультету іноземних мов – Валентина Пасинок, доценти кафедри теорії та практики перекладу англійської мови Олександр Кальниченко, Ігор Каминін, Камілла Вороніна, Тетяна Лукьянова та викладачі тієї ж кафедри Людмила Богуславська, Дар’я Гайдар, Ганна Тащенко. Конкурс проводився серед студентів в номінаціях «Драматичний твір», «Поетичний твір», «Оповідання», «Фентезі» (серед переможців студенти ХНУ імені В.Н. Каразіна, факультети іноземних мов та філологічний, Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Харківського національного університету імені Г.С. Сковороди, Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк), Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка та Запорізького державного медичного університету) та серед школярів: у номінаціях «Поетичний твір» та «Оповідання» (серед найкращих українських перекладів - переклади школярів з м. Краснолиманська Донецької області, м. Красноармійська Донецької області, школи № 43 «Грааль» м. Києва, з м. Мерефи, з школи №115 м. Харкова та Кремінської загальноосвітньої школи № 2 Луганської області).

Поза всяким сумнівом, хочеться подякувати дописувачці за оприлюднений матеріал, однак безперечним є й те, що він потребує певного уточнення та має бути позбавлений будь-якої однобічності та власних уподобань. Можливо, й що розміщення логотипу університету з неофіційною інформацією про конференцію в Каразінському було недоречним. Справедливим є і те, що питання перекладацтва заслуговують на більшу увагу в нашому суспільстві та державі.

Олександр Кальниченко,

доцент кафедри теорії та практики

англійської мови

ХНУ імені В.Н. Каразіна