В Літмузеї говорили про відповідальність письменника та совєтську міфологію (фото)

Захід пройшов в межах виставки «Будемо жити», присвяченій світовій та українській літературі про війни. «Ми хочемо розкрити війну як феномен, – розповіла Тетяна Пилипчук, співробітниця Літмузею, – ми хочемо осмислити те, як окрема людина почуває себе під час війни. І не тільки на передовій чи на фронті, а й в тилу. І в межах цієї виставки сьогодні ми хочемо послухати українських письменників: як вони осмислюють війну, що вже написано, що планується бути написаним, як вони сьогодні бачать роль українського письменника, українського митця. І, власне, поговоримо про соціальну відповідальність письменника: як осмислювати це явище, про що потрібно сьогодні писати, що є затребуваним і які меседжі вони хотіли би передати українському суспільству».

На захід завітали львівські поетеси Галина Крук та Маріанна Кіяновська. Вони поділилися власними роздумами стосовно того, якою має бути література в умовах війни та яку відповідальність несе митець за свої твори. Крім того, на цьому заході була порушена проблема совєтської міфології навколо Другої світової війни, яка не тільки впливає на свідомість сучасників, а й продовжує служити у відверто пропагандистських цілях. Позбутися старих міфів сучасному суспільству буде важко і болісно, але це конче необхідно.

Тетяна Пилипчук зачитала цитати з книг сучасних російських та проросійських авторів, які експлуатували у власних творах в тому числі і совєтські ідеологеми. В них вони описували війни та збройні конфлікти, які «розгортаються» на території України, використовуючи при тому цілий набір ідеологічних кліше, стигм та стереотипів. «Бандеровские каратели», «геноцид русскоязычного населения», «Киевская хунта», «укронацисты» – ними сповнені навіть анотації до цих «шедеврів», не кажучи вже про їх зміст. Але чи понесуть ці автори відповідальність за породження ненависті та нетерпимості, за свою участь в одурманюванні людей? Покаже час.