Вона директор чи директорка? Або чому варто використовувати фемінітиви (фото)

Юлія Гуш  |  П'ятниця, 4 березня 2016, 17:30
Нещодавно у харківській книгарні «Є» пройшла відкрита лекція, присвячена використанню фемінітивів у повсякденній мові.
Вона директор чи директорка? Або чому варто використовувати фемінітиви (фото)

Лекцію читала Олена Малахова, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української мови ХНПУ ім. Сковороди. Її доповідь була присвячена фемінітивам – словам жіночого роду, які є альтернативними або парними чоловічим. Таким як льотчиця, директорка, професорка, експертка тощо. Вживання деяких із них вже стало звичним явищем (вчителька, студентка), а от використання інших подекуди може викликати здивування чи навіть невдоволення.

«Річ у тім, що так склався суспільний патріархатний лад, що жінки були тривалий час замкнені в приватному просторі, – розповіла Олена Малахова, – вони не могли працювати та навчатися. Тому, наприклад, всі назви професій виникали у формі чоловічого роду. Не було іменників, які б називалися за критеріями роботи жінки. Сьогодні все змінилося. Жінки вийшли в публічний простір. Вони можуть працювати, отримувати освіту, займати вищі посади та приймати рішення. Тому і виникає потреба називати жінок іменниками, власне, жіночого роду – фемінітивами. Наприклад, директоркою, координаторкою, експерткою, психологинею. Дужа велика частина таких слів в українській мові вже є і зафіксована в тлумачному словнику. Наприклад, студентка, учениця, автомобілістка, учителька. Вони є нормативними. Але чомусь ми їх не вживаємо». 

«Мені здається, що вживання чи невживання фемінітивів є показником світогляду людини, – зазначила Олена Малахова, – люди, схильні до більш широкого світогляду, до прийняття інакшості, до уваги і толерування того, що відбувається в суспільстві, які хочуть бачити жінку рівноправною з чоловіками, вони легко використовують фемінітиви».

Проте, за словами лекторки, вживання таких слів для багатьох людей дотепер залишається чимось складним та незвичним. Подекуди і самі жінки наполягають на тому, щоб їх називали, наприклад, не директорками, а директорами. Мовляв, жіноча форма цього слова їх принижує. Олена Малахова назвала це пережитком минулого, коли все жіноче вважалося більш другорядним та менш престижним, ніж чоловіче. 

comments powered by HyperComments