Пошук житла, працевлаштування, необхідність в гуманітарній та психологічній допомозі –все ще актуальні проблеми для переселенців
Ваша організація вже не перший рік допомагає переселенцям. Розкажіть, будь ласка, чим ви зараз займаєтесь?
Дійсно, 1 червня 2016 року «Станції Харків» виповнилось два роки. І зараз ми займаємося практично тим самим, що і на самому початку. Основні проблеми ті ж самі: це пошук житла, працевлаштування, необхідність в гуманітарній та психологічній допомозі, юридичних консультаціях. Все, що пов’язано з соціальною сферою. Люди все одно приїжджають. Звичайно, вже немає тієї кількості, яка була в 2014 році. Але тим не менш, допомоги вони потребують як і раніше. І тут, мабуть, важливо сказати, що навіть ті люди, які проживають в Харкові чи області вже певний проміжок часу, вони і зараз мають певні потреби. Тому ми намагаємся надати їм необхідну підтримку.
А які зараз потреби у внутрішніх переселенців?
З врахуванням того, що зимою Міністерством соціальної політики були, як вони розповідають, призупинені виплати, люди не отримували пенсії. Не отримували й соціальні виплати. Основна потреба полягала в грошах. Адже вони орендують житло. Якщо у 2014 році можна було приїхати і жити у родичів чи друзів, наприклад, то зараз люди в основному стараються знайти орендоване помешкання. А за це потрібно платити.
З роботою також важко, адже у багатьох спеціальності виявились незатребуваними у Харкові. Є проблеми з дітьми, адже деякі з них пропустили школу. Тому їх потрібно «підтягувати». Або батьки не в змозі оплатити додаткові заняття з викладачами. Ми надаємо такі послуги безкоштовно, для дітей у тому числі. Крім того, у нас, окрім харківського основного пункту, є ще чотири такі в області. Це Барвінкове, Балаклея, Куп'янськ-Вузловий та Ізюм, які також надають таку ж саму допомогу, як у Харкові. Але трохи в «зменшеному» варіанті. Там також є психологічна та юридична допомога. Є гуманітарна. Якщо вона є, то її видають.
Чи не могли б ви більше розповісти про проблеми з працевлаштуванням? Чому так багато людей, чиї спеціальності тепер незатребувані?
Наприклад, якщо людина там була шахтарем, то у Харкові та області, як відомо, шахт немає. І, відповідно, їй необхідно пройти перекваліфікацію, навчитися новій професії. Але перш за все – отримати психологічну допомогу від наших волонтерів. Адже не всі люди можуть просто так взяти і все різко змінити. Є в цьому певні проблеми. У нас зараз проводиться багато різних курсів, тренінгів, майстер-класів. Можна не тільки навчитися новій сучасній професії, але й, наприклад, отримати нове хобі.
Розкажіть, будь ласка, і про інші ініціативи «Станції Харків». Але вже пов’язані з організацією дозвілля.
Ми минулого року провели свій, мабуть, найбільш масштабний захід – Новий рік для дітей. Він пройшов в гольф-клубі. Спонсором цього всього був харківський бізнесмен Юрій Сапронов. Декілька днів підряд проходили ці заходи. І потім ми відтворили цей досвід в організації свята для дітей 1 червня 2015 року, коли у Саржиному Яру організували святкування. І далі ми стали постійно брати участь в громадському житті міста та країни. Ми підтримуємо таке свято, як День вишиванки. Цього року в нас знову в Саржиному Яру відбувся Дитячий день. Останнє свято ми проводили разом з УВКБ ООН до Дня біженця 20 червня. Тоді у «Фельдман Екопарку» відбулося свято для діток: з подарунками, призами, конкурсами тощо.
Розкажіть, чи проблема дискримінації щодо вимушених переселенців залишається актуальною?
Це складне питання. Але, звичайно, вона існує. Нікуди вона не ділась. Прикладом може служити той факт, що не всі місцеві мешканці готові здавати в оренду житло переселенцям, людям, які мають прописку в Донецькій чи Луганській області. Але з різних причин. Це не обов’язково негатив у ставленні до цих людей. Причиною може слугувати просто той факт, що орендаторам невідомо, наскільки платоспроможні ці люди. І тому вони не бажають ризикувати. Бо незрозуміло, чи може людина через півроку сплачувати за квартиру, чи ні. Бо, по-перше, зараз йде підвищення комунальних тарифів. Всі ми про це знаємо. По-друге, оренда житла дорожчає. Ну і з врахуванням соціальних виплат також виникають певні питання.
На вашу думку, як змінилося становище переселенців порівняно з 2014 роком?
Згідно зі слів самих переселенців, різниця 2 року тому і зараз – у сприйняті самої ситуації. Тоді вони очікували, що конфлікт триватиме 2-3 місяці, все прийде до ладу і вони зможуть повернутися до своїх домівок. Тому вони не брали речей, які, наприклад, можуть знадобитися через рік. Брали речі на короткий термін. Зараз люди вже розуміють, що тут жити вони будуть довго. Конфлікт вже затягнувся. І, відповідно, вже потрібно якось влаштовуватися на постійну роботу, шукати помешкання, влаштовувати дітей до школи, замислюватися про освіту тощо. З точки зору харків’ян, як я думаю, 2014 року люди більше допомагали. Виходячи з того, що вони могли це зробити. Зараз менша кількість людей може дозволити собі віддавати кошти на доброчинність. І тому в цьому плані ситуація змінилась. Але це відбувається по всій країні, не тільки в Харкові. Але з іншого боку, є компанії, які в 2014 році допомагали менше, але зараз більше допомоги надходить саме від них.
