Як українські параолімпійці надихають дітей до занять спортом

Під час зустрічі учасники Параолімпійських ігор-2016 у Ріо спілкувалися з дітьми з інвалідністю. Спортсмени, серед яких були чемпіони та майстри спорту, говорили з ними про змагання, заняття спортом та віру у себе. «Нам дуже хотілося зробити щось таке неформальне, – розповів Дмитро Щебетюк, співзасновник ініціативи Доступно.UA, майстер спорту України з плавання, – де в затишній атмосфері параолімпійці могли поспілкуватися з дітьми. Не заради запитань як способу отримання інформації. Щоб було більш душевно. І якраз параолімпійці змогли би власним прикладом мотивувати дітей з інвалідністю та просто дітей до занять спортом, до активного життя. За чашкою кави чи чаю це значно легше, відкритіше відбувається».

«Мені важливо спілкуватися з ними, бо я також колись була дитиною, – зазначила Людмила Павленко, заслужений майстер спорту із зимових видів спорту, чемпіонка Параолімпійських ігор в Сочі, – і також з інвалідністю. Я знаю, як важко соціалізувати себе, як важко переступити цей бар’єр. Діти мають певні комплекси. І важливо, щоб на нашому прикладі вони їх все більше і більше розвіювали. Щоб стати такими же відкритими та готовими до роботи в параолімпійському спорті».

Під час зустрічі слово взяли як спортсмени, так і їх тренери. Вони розповідали про себе, своє життя, ділилися тим, як слід долати труднощі та добиватися поставлених цілей. Також закликали дітей не боятися себе проявляти в будь-якій сфері діяльності, яка їх приваблює – будь то, власне, спорт, мистецтво чи наука. На додачу спортсмени спростували стереотип, згідно якому професійне заняття спортом не може йти поруч з освітою. Розповідаючи про себе, вони зазначали, що паралельно навчаються у вишах, а деякі з навіть отримали другу вищу освіту.

«Перш за все, це спілкування, – підкреслила Тетяна Жмака, співорганізаторка заходу, – вони не сидять вдома перед комп’ютером. Вони спілкуються з іншими людьми, з новими людьми, з популярними особистостями. Тому є на що рівнятися. Можливо, серед нас є майбутні чемпіони». Після промов почалося вже більш неформальне спілкування. Діти могли безпосередньо поспілкуватися з параолімпійцями та задати будь-які питання, які їх найбільш цікавлять.