Заради єдності та соборності: сьогодні в Харкові пройшла акція «Ланцюг єднання»
Сьогодні, 22 січня, Харків приєднався до відзначення Дня соборності України. Учасники акції зібралися поблизу пам’ятника Шевченку, щоб взяти участь у святкових заходах. День Соборності почали щорічно відзначати 18 років року в пам’ять про події 1919 року, коли був проголошений Акт злуки між УНР та ЗУНР.
Леонід Онищенко, волонтер: «Так якось сталося, що для мене гасло «Здобудемо незалежну соборну Українську державу, або загинемо в боротьбі за неї – це не з якихось книжок, а з історії моєї родини. Тому що у вересні 1945 року мій батько проголосив «Слава Україні!» в Харківському оперному театрі. Тоді було відкриття першого після війни театрального сезону. Це сталося після вистави. Його одразу ж КДБшники вивели із залу. Тому це історія моєї родини. Соборність, свобода, Україна – це життя моєї родини. Я не можу себе від’єднати від цього»
Костянтин Олійник, волонтер: «Цей день відзначається як свято незалежності. Він є дійсно святом українців-патріотів. Він, мабуть, навіть важливіший, ніж Новий рік чи ще якісь свята. Це дуже велике свято. Його необхідно відзначати, вшановувати, збиратися. Це дуже потрібна і знакова річ.
За старою традицією, присутні там харків’яни взяли участь у всеукраїнській акції «Ланцюг єднання». Вони взялись за руки, утворивши таким чином живий ланцюг, який простирався від площі Свободи до Театру опери та балету. Ірина Халемон: «Це для мене об’єднання України – Східної та Західної, Правобережної та Лівобережної. Бо ми єдина країна. У нас є єдина культура, єдина українська мова. Це нас об’єднує. І ми свою країну нікому не віддамо. Вона наша, єдина».
Володимир Чистилін, співкоординатор харківського Євромайдану : «Для мене це єднання українців. Щороку, 22 січня, я виходжу до пам’ятника Шевченку, починаючи ще з домайданівських часів. Щоб відчути лікоть побратима, відчути, що ми єдині. І це не такий великий подвиг – вийти на вихідні та взятись за руки. Відчуття, що ми разом – воно зараз дуже потрібне. Коли є велике розчарування в суспільстві, коли багато говорять про зраду. В 1919 році, майже сто років тому, політики, громадськість, політичні партії – вони, на жаль, роз’єдналися. Це привело до того, що зовнішній ворог прийшов в Україну. І нашої держави не стало. Дуже не хочеться, щоб це повторилося. І тому треба єднатися, треба побачити один одного, треба взятися за руки і бути разом».
