Дискримінація та відсутність інклюзивної освіти – актуальні проблеми для аутичних дітей
Батьки аутичних дітей розповіли, з якими проблемами їм довелося зіштовхнутися в повсякденному житті, а також поділилися своїми ідеями щодо того, як покращити їх життя як на рівні держави, так і на рівні суспільства. Керівниця БФ допомоги дітям з аутизмом «Квіти життя», корективний педагог Наталія Івашура згадувала, що в той час, коли її сину поставили діагностували «аутизм», в місті не було спеціалістів, які могли б надати кваліфікаційну допомогу. Як і не було жодної громадської організації, яка б захищала права аутичних дітей. А перший благодійний фонд – «Квіти життя» – був створений тільки в 2008 року.
За словами Наталії Івашури, за останні 10 років ситуацію вдалося змінилася на краще. Вже діють курси діагностики, а також реабілітаційні курси для дітей та дорослих, активісти змогли добитися, щоб аутичні діти не лежали в лікарнях. Вона підкреслила, Харків у цьому плані є найбільш успішним містом в Україні. Наталія Івашура зазначила, що рання діагностика має велике значення для подальшого розвитку дитини. За її словами, світова статистика свідчить, що якщо експерти почнуть працювати з дитино починаючи з двохрічного віку, то є дуже великі шанси, що вона зможе потім навчатися в звичайній школі.
а словами спікерів, зараз проводяться тематичні акції на зразок Дня розповсюдження інформації про аутизм, який відзначають 2 квітня. Тоді в Харкові відбулася тематична акція, яка викликала живий інтерес у перехожих.
«День розповсюдження інформації про аутизм проводиться для того, щоб суспільство та державні структури більше знали про таких дітей, – підкреслила Наталія Івашура, – і створювали умови для того, щоб ця родина була прийнята. Державні структури мусять створювати сервіси для того, щоб допомогти таким сім’ям ростити та виховувати таку дитину. На жаль, у нас в Україні не так багато заходів проводиться за рахунок та по ініціативі держави. Це роблять громадські та батьківські організації».
Проте актуальною проблемою залишається неприйняття аутичних людей з боку соціуму: «Доводилося стикатися з історіями, коли на дитячих майданчиках до мам з особливими дітками підходять інші батьки і задають наступні запитання «А ваша дитина не заразна?» чи «А ви впевнені, що вашій дитині можна знаходитися поруч з нашими дітьми?», – розповіла Катерина Журбенко, аспірантка соціологічного факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна, – так от, на мою думку, в Європі подібні питання були б незрозумілими. Такі питання задають через низьку проінформованість населення щодо того, що відбувається з цими дітьми». За її словами, зараз необхідно якомога повніше інформувати суспільство. В першу чергу, таким людям потрібно пояснити, що від того, що їх діти поспілкуються з аутичною дитиною чи проведуть з нею час, то жодної шкоди для них не буде.
Іван Лапін, батько аутичного школяра, зазначив, що в цьому плані поведінка дітей багато в чому залежить від впливу їх батьків: «Наше суспільство погано реагує і на людину з синім волоссям. Але тут багато залежить від батьків. Суспільство в нас ще не готове до інклюзивної форми навчання та всього іншого. Але якщо дітей правильно навчати, то від них агресії надходитиме менше, ніж від дорослих. Їх просто навчають, що ця дитина – не така, в неї щось не так, що до неї ставляться не як до рівної, а як до хворої. Це неприйняття починається в школах. Дорослим самим щось потрібно зробити з власною головою, щоб потім чомусь навчити дітей».
Спікери також зазначили, що в плані забезпечення аутичних людей необхідними для життя умовами є багато над чим працювати. На рівні держави – забезпечити умови для інклюзивної освіти, адже дітей часто не хочуть приймати до звичайних шкіл, впроваджувати відповідні законопроекти, організовувати тематичні заходи та соціальні проекти. Для батьків – вчитися допомагати свої дитині самостійно, адже без цього жодні уроки не принесуть бажаної користі.
