Вчителі англійської мови викладатимуть медіаграмотність
Маючи завжди під рукою доступ до невичерпного джерела інформації – інтернету, головне не загубитися в цьому потоці і мати орієнтири, які не дадуть ошукати чи зманіпулювати думкою. Чи не кожен з нас хоч раз у житті потрапляв до пастки, коли поширював вигадану чи викривлену новину. А окремі ресурси навіть спеціально продукують фейкові новини (в Україні це наприклад, сайт УаРевью) або взагалі проводять «польові» експерименти з поширення неперевіреної інформації тощо.
Інформаційні війни: як виграти або хоча б не «підірватися на міні»?
Якщо простежити за динамікою, здається, що висновки зовсім невтішні. Яскравий і скандальний заголовок будуть тиражувати масово, навіть в тому випадку, якщо розміщена під ним інформація м’яко кажучи, місцями чи в цілому неправдива або перекручена. Раз по раз навіть провідні ЗМІ тиражують недостовірні повідомлення: якісь потім тихенько знімають зі стрічки, за інші – публічно вибачаються. Здавалося би, ми звикли жити в такому світі, де хтось чогось не договорює або зміщує акценти, мовляв в чому проблема – всі так роблять. Але тільки лінивий за останні майже п’ять років не говорив про «інформаційні» війни. І кожен з нас – солдат цього фронту, а все, що ми поширюємо – боєприпаси, які або вцілюють, або не стріляють. Тому так важливо розрізняти, в чию сторону летить снаряд і де наше місце як оператора-навідника, що його випустив?
Насправді, на «інформаційні міни» потрапляють без вийнятку всі – як пересічні споживачі інформації, так і ті, хто з цією інформацією працює фахово. Але саме від рівня підготовки людини і уміння розрізнити «грішне з праведним» залежить, як вона чинитиме далі з неправдивим контентом. Для людей, які є експертам у світі інформації, «фейки» є чудовим полем для досліджень, в тому числі і реакцій суспільства на їх появу. А суспільство в свою чергу страждає від цієї «зараженої» інформації – згадайте, як часто доводилося чути в громадських місцях суперечки на загальнополітичні теми і чути в них тези «з телевізора». Власне, найнебезпечнішою є та інформація, яка «вистрілюється» по всій лінії фронту: через лідерів громадських думок, газети, телевізор, інтернет, заповнює собою всі шпарини соцмереж. Така вигадана реальність швидко витісняє справжнє і годі доводити – хто був правий, а хто винен. БО термін, доки новина живе в інформпросторі, дуже короткий, а от якась головна теза, «зашита» в текст, яка вкарбовується в свідомість споживача, може так чи інакше вплинути на його світогляд.
Здається, ми цілком беззахисні перед таким потоком медіа-контенту і з цим нічого не можна вдіяти. Однак насправді в Україні є чимало фахівців та інституцій, які займаються тим, що в той чи інший спосіб навчають людей формувати навички критичного мислення, в тому числі через медіаграмотність. Тобто один з методів протистояти махінаторам зі світу новин – розуміти, що тебе хочуть використати і як мінімум, не вестися на це, а максимум – розказати ближнім, чому якась гучна новина є оманливою і що її не варто поширювати.
Більше того, якщо інформація має яскраво виражений агресивний характер, її масове поширення може спричинити до паніки та соціальної напруги – згадаймо «вкиди» про проблеми з виробництвом солі, обсягами вирощеної гречки тощо. Кожна така новина спонукає людей, особливо старше покоління, шикуватися в черги у магазинах, скуповувати продукти першої необхідності. І як наслідок – ринок реагує на підвищення попиту зростанням ціни. І вчорашній фейк наступного дня стає реальністю.
Що ж робити? Чи є якісь способи убезпечитися від токсичної інформації і не стати її ретранслятором? Ось кілька простих порад:
- Знайдіть для себе кілька ресурсів, яким можна довіряти. Якщо маєте в оточенні журналістів чи дотичних до сфери людей, запитайте їхньої думки щодо обраних вами джерел отримання інформації.
- Якщо ви натрапляєте на резонансну інформацію поза цими джерелами, зверніть увагу, як вона подається у тих, кому ви довіряєте. Це не означає, що слід вважати брехунами авторів з іншого інформаційного ресурсу, однак якщо ви знайдете суттєві відмінності або протилежні акценти, нехай це буде зайвим аргументом для вас поставитися до описуваної події більш критично в цілому.
- Пошукайте інші джерела, а також офіційну позицію сторін, які описує новина. Знайдіть їхні сторінки в соцмережах, перегляньте офіційні сайти. Якщо новина насправді резонансна, вочевидь, офіційна позиція не забариться. Якщо є конфлікт з кількома сторонами – перечитайте всі офіційні позиції, для того, аби скласти повну картину того, хто на чому акцентує свою увагу і як позиціонується відносно ситуації.
- В матеріалах, де є посилання на дослідження, статистичні дані тощо, зверніть увагу, ким надані ці дані. Перевірте офіційні ресурси установи, їхню реєстрацію. Дуже часто у фейкових новинах використовують дані, взяті зі стелі і приписують їх поважним конторам, яких насправді не існує. Або беруть реальні дані реальних досліджень, але подають їх таким чином, як це вигідно.
- Шукайте першоджерела. Дуже легко маніпулювати думкою, посилаючись на закордонні видання «з іменем». Нам здається, що поважні ресурси такого масштабу не можуть обманювати. І справді, Нью Йорк Таймс чи ЗюддойчеЦайтунг присвячують перевірці інформації багато часу – у великих видань для цього є спеціальні відділи, які наприклад звіряють достовірність фактів в журналістських розслідуваннях. Аж до того, що перевіряють, яка погода була в певний день певного року, бо автор тексту міг написати, що потерпілий послизнувся на льоду на тротуарі, а прогнози погоди показували того дня +16 на термометрі.
Щодо першоджерел, то імовірно на перешкоді стоїть знання мов. Якщо перекласти текст можна завдяки он-лайн сервісам, то скласти правильний запит до пошуковика – це велика частина успіху.
«На сьогодні отримання інформації - справа нехитра, користуватися пошуковиком можуть люди будь-якого віку. Більшість людей реагує на яскраві і провокативні заголовки, ретранслює неперевірену інформацію, навіть не задумуючись про її якість і достовірність. Натомість виважена і свідома позиція щодо того, як грамотно «споживати» інформацію і яких джерел варто уникати, вона формує критичне мислення, а отже такою людиною складніше маніпулювати. Загалом, той факт, що вивчення англійської мови крокує поруч з медіа-грамотністю, є певною мірою символічним. Нерідко сумнівні сайти посилаються на іноземні джерела, а знання мови – ключ до того, аби перевірити першоджерело і зробити висновки самостійно», - говорить голова Громадської організації "Український центр інтелектуального розвитку» Антон Плаксун. Ця організація на громадських засадах допомагає поширювати інформацію про проект ГО «Український центр громадянських ініціатив «Світло», яка відповідає за реалізацію навчальних модулів від української сторони.
Організатори мають намір дати людям інструмент «інформаційного самозахисту», об’єднавши два навчальних модулі в один – проведуть низку тренінгів, під час яких учасників навчать медіаграмотності, але англійською мовою. Цільова аудиторія: люди, які мають базові знання цієї мови і оцінюють їх як середні. По завершенню курсу учасники зможуть покращити навички у спілкуванні та на письмі, а також навчаться вправно користуватися англомовними сайтами та шукати першоджерела.
Антон Плаксун прогнозує, що не менш корисним буде курс і для викладачів, які на різних етапах курсу матимуть змогу прослухати установчі лекції американського викладач-методиста, стипендіата Державного департаменту США, стипендіата програми Фулбрайт. З-поміж іншого в рамках проекту його організатори якнайширше будуть популяризувати різноманітні навчальні платформи, де можна опанувати базові засади медіаграмотності. Йдеться про загальнодержавний проект - масовий відкритий онлайн-курс з медіа-грамотності (Massive Open Online Course - MOOC) за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. У Києві буде сформовано три навчальні групи, по дві у Харкові та Одесі, також по одній в Чернігові, Дніпрі, Маріуполі, Краматорську, Херсоні, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Кропивницькому, Кагарлику, Мелітополі, Миколаєві, сумах, Конотопі, Тернополі, Бучачі, Вінниці, Луцьку, Житомирі, Запоріжжі та в селі Затурці, що на Волині. Таким чином, проект рівномірно охопить територію фактично усієї країни.
По завершенню курсу як учителі, залучені в процес, так і його слухачі, є вже носіями знань, які вони будуть тиражувати – сподіваються організатори. Крім того, за словами Антона Плаксуна, додаткова мета – дати інформацію щодо тих ресурсів, де можна вчитися медіаграмотності і англійській мові самостійно. «Ми будемо працювати за програмою Coursera.org, але припускаємо, що комусь буде зручніше користатися KhanAcademy.org (засновник цього ресурсу створює цікаві і нетривіальні матеріали, які він спочатку робив для своїх племінників, а тоді несподівано отримав добрий відгук від випадкових людей і вирішив створити свій навчальний сайт), або це може бути FutureLearning.com чи EDX.org. В будь-якому випадку, ми не даємо ключів і алгоритмів, які допоможуть автоматично визначити реальність новини, але ми хочемо стимулювати людей до критичного мислення, аналізувати, співставляти факти. Ну і бонусом до цього – безкоштовне вивчення англійської мови», - додає Антон Плаксун.
Власне, навчальні модулі починаються вже з 19 березня, а всіх охочих долучитися до проекту в якості слухача запрошують зголошуватися за номером +380 95 372 91 79 або писати на gosvitlo.info@gmail.com.
