На Харківщині планують взятися за розвиток пластунського руху

Про це розповіли представники Національної скаутської організації «Пласт». За їх словами, за останні роки для розвитку пластунського руху на Харківщині було багато зроблено. Нині він охоплює всі вікові категорії – починаючи від дошкільнят (так званих «пташат») і закінчуючи вже дорослими людьми, які стають страшопластунами та пластунми-сеньйорами. Окрім самого Харкова, осередки організації представлені ще в п’яти районних центрах області. Пластуни висловили сподівання, що згодом їх географія розшириться.

«Крім того, «Пласт» в Харківській області має дуже багато заходів, – розповіла Ірина Голубєва, голова Харківського обласного осередку «Пласт», – це одноденні, наприклад, як передача віфлеємського вогню миру або День першої присяги. Це можуть бути табори, які тривають від 10 днів. Але розумієте, щоб проводити такі довготривалі заходи на природі, потрібне фінансування»

Тому 16 квітня на сайті «Спільнокошт» стартувала акція по збору коштів, яка триватиме десь півроку. Всі зібрані гроші підуть на розвиток пластунського руху. Загалом, пластуни планують зібрати десь близько мільйона гривень. Значна частина цих коштів піде на залучення нових волонтерів та їх подальше навчання. Як зазначив Станіслав Андрійчук, представник центрального проводу Пласту в Україні, саме «Спільнокошт» був обраний невипадково: це відома платформа, яка користується довірою. Вона вимагає серйозної звітності, адже благодійники мають розуміти, куди ідуть їх гроші.

«Для нас один з найважливіших пріоритетів – це розвинути «Пласт» до такого рівня, щоб охопити практично всю Україну, – розповів Андрійчук, – і щоб не тільки в обласних, а й в районних містечках та селах були присутні представники «Пласту». Це однозначно буде позитивно впливати на самих пластунів, якім не треба буде їхати, скажімо, на Західну Україну».

За словами Ірини Голубєвої, люди, які приходять на презентації «Пласту», зазвичай вже зацікавлені приєднатися до організації.

«У Харківській області інколи буває невеличкий мовний бар’єр, адже деяким людям інколи складно сприймати українську мову, – зазначила вона, – але я би це не навала труднощами. Навпаки. Це дуже тішить – бачити як людина, яка все життя спілкувалася російською, намагається говорити українською. Їй важко, але вона справляється з цією задачею. Це дуже тішить і вселяє надію у те, що наші ряди будуть розширюватися».