Минулого року 43 мешканця Харківщини стали рабами
Взагалі, якої-небудь статистки щодо постраждалих внаслідок торгівлі людьми не існує. Є люди, яких було включено до програми допомоги Міжнародної організації з міграції, є люди, які отримали від Мінсоцполітики статус «особи, постраждалої від торгівлі людьми». За даними МОМ, минулого року жертвами торгівлі людьми стали 43 мешканця Харківської області. Це 30 чоловіків, 12 жінок та одна дитина. П’ятеро з них є внутрішньо переміщеними особами.
Загалом, більшість з них – 40 осіб – постраждали від трудової експлуатації. В інших випадках мала місце сексуальна експлуатація, продаж дитини та втягнення людини в збройний конфлікт.
Але, як зазначила Ольга Білецька, голова ГО «Жіноча громада», ці цифри – тільки верхівка айсберга, адже більшість жертв торгівлі людьми відмовляється надавати про себе відповідні дані. На цьому також наголошує Юрій Шпарага, директор Департаменту соціального захисту населення ХОДА. За його словами, такі справи дуже важко довести до суду. Наприклад, цього року від торгівлі людьми постраждали 22 харків‘янина, проте 17 відмовились давати про себе які-небудь дані та доводити справу до суду. Та взагалі, отримати допомогу від держави постраждалі можуть після підтвердження відповідного статусу.
«Україна, згідно з рейтингом Держдепартаменту США, знаходиться в другій групі країн з протидії торгівлі людьми, – розповіла Ольга Білецька, – добре працює Міністерство соціальної політики і Департамент соціального захисту населення Харківської ОДА. Поступово йде усвідомлення важливості цієї роботи».
Але разом з тим вона зазначила, що грошей на проведення інформаційних акцій, направлених на протидію торгівлею людьми, явно недостатньо. В Харківській області на це виділяється 4-5 тисяч гривень кожного року, що не відповідає потребам регіону.
«В країні склалися такі соціально-економічні обставини (криза, стагнація економіки, безробіття, низькі зарплати), які підштовхують людей до пошуку «кращої долі» в інших регіонах України та за кордоном, – розповів Юрій Чумак, правозахисник, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» – а низька правова обізнаність громадян збільшує ризики потрапляння в рабство. Правоохоронні органи більш-менш навчилися розкривати злочини, пов'язані з сексуальною експлуатацією. Але на сьогоднішній день переважаючим видом торгівлі людьми є трудова експлуатація. І в цій царині правоохоронці майже не мають здобутків. Довести такі злочини важко. І поліція не дуже й обізнана щодо того, як з цією проблематикою працювати».
За словами правозахисника, у Києві та обласних центрах можна знайти достатньо інформації щодо запобігання торгівлі людьми чимало. Проте в невеличких містах її недостатньо, а органи влади та місцевого самоврядування, освітянські та медичні заклади приділяють недостатньо уваги цій проблемі.
Говорячи про трудову експлуатацію, слід відмітити, що часом громадяни України вже на самому початку починають наражати себе на небезпеку. Вони не стараються офіційно оформити свої стосунки з роботодавцем, що тягне за собою значні ризики.
«Людину продали, паспорт забрали, – розповів Шпарага – і вона, по суті, не має жодних прав, які б її захистили. Дякуючи нашим правоохоронним органам, дякуючи тому, що ті громадяни потім звертаються до консульського представництва за кордоном, ми це відслідковуємо. Тобто, така ганебна проблема нажаль існує.
За його словами, всі свої стосунки з роботодавцем потрібно проводити на законних підставах, особливо якщо він не є резидентом України. Тим більше, що українці нині популярні за кордоном. Пропозиції працювати в іншій країні можуть бути заманливими, але без офіційного оформлення тут не обійтись. На цьому також наголошує і Олена Петренко, заступниця начальника Головного управління держпраці в Харківській області. Вона також радить перевірити фірму-посередника, яка займається працевлаштуванням за кордоном. За її словами, для цього потрібно просто звернутися до центру зайнятості. Співробітники таких фірм щороку мають подавати звіти щодо працевлаштування громадян, а також мати при собі ліцензію від Міністерства соціальної політики. Відсутність такої звітності має стати приводом відмовитися від такої сумнівної співпраці.
