В Харкові незрячим людям доводиться жити у вкрай занедбаному гуртожитку

Гуртожиток для незрячих громадян знаходиться в центрі Харкова на вулиці Коцюбинського, 12. Там зараз проживає 70 осіб. Управління УТОС (Українське товариство сліпих) свого часу отримало землю, яка є власністю міста, в безоплатне користування. Проте у жителів гуртожитку з часом накопичилось чимало претензій – починаючи від стану будівлі і закінчуючи комунальними платежами. Зокрема, значні нарікання викликає занедбаність самого гуртожитку, який ще з 1958 року не бачив капітального ремонту.

«На сьогоднішній день гуртожиток знаходиться в напівзруйнованому стані – коли на стінах чорна пліснява, коли людям в душі падають на голову шматки штукатурки, – розповів правозахисник Даніель Солодчик, – там також проживають малолітні діти як шкільного, так і дошкільного віку разом зі своїми незрячими батьками. До цього часу ми намагалися достукатися до управління УТОС, на балансі якого знаходиться цей гуртожиток. Але чуємо хіба що якісь відмовки, обіцянки».

Він розповів, що в управлінні УТОС пообіцяли привести всі документи в порядок і передати їх у комунальну власність. Але тоді нічого зроблено не було, зазначив Солодчик.

«Коли ще вчився в школі, я чув про скрутний стан цього гуртожитку, – розповів Дмитро Крупка, мешканець гуртожитку, – був такий випадок, коли незряча людина надягала чобіт – а там пацюк з пацючатами. Можете собі уявити, який жах був у гуртожитку. В 1987 році, коли я прийшов у гуртожиток, єдине, що тоді було зроблено – це перекритий дах. Бо він так сильно тік, що далі було просто нікуди тягнути. Але через 31 рік дах знову протікає. Все повернулось на своє місце. Я чув, що в 90-х роках держава виділяла багато грошей на капітальні ремонти. Але капітальні ремонти проходили в тому плані, що поверх старого шару фарби просто наносили новий. Який через певний час успішно лущився. Чогось радикального в гуртожитку не було».

Чимало проблем мешканцям гуртожитку завдає і відсутність гарячої води. Вони самі, за власний кошт, змушені були купити бойлери. Проте цього виявилося недостатньо – людям до сих пір доводиться користуватися душем по записам. Також в гуртожитку були встановлені старі лічильники, які, як виявилось, ніде не зареєстровані. Як зазначив Дмитро, їх бухгалтер на прохання зробити калькуляцію для того, щоб уяснити, за що хто  платить, під різними приводами дає відмовки.  

«Нагадаємо, що це все незрячі люди, – зазначив Даніель Солодчик, – в кожній кімнаті живе незряча людина, якій належить отримувати як мінімум субсидію. І вона не має взагалі платити за комуналку в такому розмірі».

Проблеми є і з рахунками за комунальні послуги. Солодчик розповів, що організація підприємства УТОС встановила правило, згідно якому у випадку відсутності власних пристроїв розрахунку електроенергії оплата за електрику складає 150%. Він розповів, що біля кожної кімнати є пристрій обліку. Але незряча людина не може перевірити правильність показання та справність лічильника.

Даніель Солодчик розповів, що на обслуговування внутрішньої мережі іде 4970 гривень, на перевірку лічильників – 1624 гривень, на заробітну плату технічного та обслуговуючого персоналу – 38 527 гривень. Він зазначає, що ці люди мали наводити лад в гуртожитку, проте мешканці змушені, на додачу до всіх інших проблем, все ремонтувати за власний кошт.