Харківські ветерани отримали документи на земельні ділянки

Сьогодні накази про передачу у власність земельних ділянок отримали 58 учасників АТО (ООС). Всі вони призначені для ведення індивідуального садівництва. Того ж дня відбулося жеребкування 228 земельних ділянок, які розташовані в Балаклійському та Барвінківському районах. Призначені вони для ведення особистого селянського господарства.  

“Також ми вручили наказ сім’ї загиблого воїна, — розповів в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Василь Саранча, — це наказ для садівництва, який був переданий у власність. Що стосується напрацювань, то на сьогодні Головним управлінням було видано більше 11 880  наказів, дозволів на розроблення тієї чи іншої документації — або для ведення садівництва, або для особистого селянського господарства. Це майже 16,6 тисяч га”.   

За його словами, процес передачі земель ветеранам та їх родинам не припиняється. На сьогоднішній день це одне з пріоритетних питань, яким займається управління. Саранча підкреслив, що буде докладено всіх зусиль для того, щоб якомога більше ветеранів отримали землю. Також він додав, що Харківська область нині входить в трійку лідерів в плані надання земельних ділянок учасникам АТО (ООС). 

Наприклад, того дня документи були надані Лідії Василівні, матері загиблого Костянтина Животченка, а також Костянтину та Віктору Горошанським, батьку та сину, які нині служать в зоні ООС. 

“Мені в принципі ще 2 роки до 60-ти, — розповів Костянтин Горошанський, — коли вийду на пенсію — розберусь з цим так, як я розбираюся з іншими питаннями. Не можу сказати, що там конкретно буде. Але там буде сад. Я не планую продавати цю землю чи міняти її на щось. Для мене земельна ділянка була великою несподіванкою, адже я тільки третю добу у відпустці. Я радий, що ці програми працюють”.  

Сам Костянтин продовжує служити в 55-ій окремій артилерійській бригаді “Запорізька Січ”. Його син Віктор служить в іншій військовій частині. Про те, що молодший Горошанський також піде служити, батько спочатку нічого не знав.  

“Він, паразит, сам змився, —  сміється він, — я дізнався, що він поїхав в АТО абсолютно випадково. Я і сам знаходився там. Ми повинні були декілька разів пересіктися, але військова служба — це військова служба. Ми стояли на відстані 50 кілометрів. І так не вдалося”.