Невідомий Харків. Разін, Сірко та Виговський: по кому стріляли гармати Харківської фортеці у XVII сторіччі
Як відомо перша фортеця Харкова була побудована у 1656 році, саме в ті часи московський уряд почав присилати і перші гармати. Їх знімали з фортеці Тули і перевозили у Харків. Саме в цьому році були доставлені перші чотири пищалі на колесних станках, які могли б козаки при необхідності взяти і в похід.
Наступного 1657 року до Харкова доставили із Тули саму велику гармату нашої фортеці. Вона мала довжину більше 2 м, а важила більше 800 кг. Ядро до цієї пищалі важило 2,5 кг. У 1658 році у Харкові ми бачимо 7 гармат – пищалей залізних, а до них було доставлено 349 ядра, але ж не було жодного пушкаря. Всі пищалі були тульського лиття, звичайно ж не нові, кожна зі своє історією. Наступного 1659 року було доставлено ще дві пищалі, а пізніше ще одна мідна, тобто в Харкові до 1660 року було десять гармат, з таким же числом пушкарів.
Кожна пищаль була на станку з дерев’яними колесами, тільки одна була земляного бою, вона стояла на вестовій башті. Більшість пищалей розміщувались на баштах, але дві стояли на воєводському подвір’ї, з них одна затинна пищаль, а друга єдина у фортеці мідна пищаль. Направлені вони були не на ворога, а на вхідні ворота, що говорить про небезпеку бунту у Харкові. Але в небезпеку 1668 року всі гармати були розміщені на баштах фортеці і більше до воєводського двору не повертались.
Кожна пищаль мала свій запас пострілів, зокрема до кожної було своє ядро. Сім гармат мали масу ядра вагою 1,2 кг. Більшість пострілів здійснила вістова пищаль, майже з самого початку побудови фортеці. А у 1659 році довелось постріляти кожній з них, тоді було витрачено 4 пуди пороху, бо до Харкова наблизились татари та козаки гетьмана Виговського. До речі, за 1664-1668 роки вістова пищаль витратила на постріли 2 пуди пороху.
У березні 1668 року харківський полковник Іван Сірко підняв бунт, підтримавши гетьмана Брюховецького, та 11 березня підійшов до Харкова із козаками (здебільшого зміївськими), які перейшли на його бік. Гармати Харкова відкрили вогонь, одну з пищалей при цьому розірвало, а Сірко від нашого міста відійшов. До речі, у 2005 році існувала така пропозиція, щоб пам’ятник Сіркові у Харкові був «подвійний». На Університетській гірці повинен був стояти Сірко, як полковник харківський, та поглядати на Стрілку, а внизу на Павлівській площі, Сірко вже як ватажок бунтівних зміївських козаків, які прийшли взяти Харків. До речі, харківські козаки на чолі з сотником Григорієм Єрофійовичем Донцем захопили Зміїв, та забрали звідти чотири гармати, хоча дві з них були не придатні до бою.
Знову вестова харківська пищаль стріляла у 1671 році, коли до Печеніг підходили бунтівники Степана Разіна, тоді була загрозу і Харкову. Бунт був поширений в Золочеві, Богодухові. Була загроза піднятись бунту і в Чугуєві. Тоді у Харкові було 16 гармат, з яких полк міг взяти у похід тільки 10.
У 1700 році в фортеці Харкова залишилось лише 9 гармат, при тому що три з них стріляти не могли. Куди ж поділись інші? У 1668 році одна пищаль була передана у фортецю Тарановки, а у 1699 році з харківської фортеці була передана одна в Мерефу, одна у Соколов, а дві у Перекоп. Неодноразово харківські полковники Григорій та Федір Донець-Захаржевські писали до Москви про нестачу артилерії для захисту Харкова, і тільки з початком війни зі шведами артилерію нашої фортеці збільшили.
На фото: 1 - План ретраншементу харківської фортеці, 2 - Розріз рову та валу харківської фортеці, 3 - Пищаль XVII ст., 4 - Пищаль XVII ст.
