Невідомий Харків. На честь кого саме названа Павлівська площа?

Ніяких інших офіційних назв площа не мала. Лише тільки в 1916 році в покажчику до плану Харкова інженера А. М. Гінзбурга Торгова площа згадується з подвійним найменуванням: як Торгова і як Павлівська. Тобто виходить, що це єдине офіційне джерело з такою назвою топоніма. Подвійне найменування площа носила лише пару років: до 1918-го. Павлівським називався лише невеличкий сквер навпроти колишнього будинку Павлових. Було б невірним сказати, що в народі та у місцевих журналістів не існувало такої назви. Проте це не офіційна її назва! У зв’язку з цим абсолютно незрозуміло, чому не так давно площа Рози Люксембург отримала ім’я Павлівська.

Подивимося, хто ж такі ці Павлови, яких в Харкові було чимало: дворяни, купці, міщани, лікарі, селяни. Мабуть звідси - різні імена та різні долі, різні торговельні інтереси, ще більше міфів і легенд. Історія і справжня легенда походження капіталів Павлових, що дали ім’я площі в Харкові, гідна пера самого Гоголя.

Як не дивно, але родоначальник роду Ісай Павлов був кріпаком князя Чорткова і проживав в селі Піски Коломенського повіту Московської губернії. Відомо, що в 1822 році Павлову вдалося викупити свою сім’ю у князя, а в 1825 році два його сина Семен (1763 року народження) та Якім (1780 р.н.) прибули до Харкова, подавши прохання про зачислення до 3-ї гільдії купецтва, представивши відповідні капітали. Проте звідки у колишніх кріпаків такі гроші?

Харківці того часу описували це походження вельми непростим договором з нечистою силою. Говорили, що Ісай Павлов продав душу дияволу, який у вигляді дубового обрубка, в окремій кімнаті, лежав у колисці і старий мав не перестаючи і вдень і вночі качати люльку. І поки це буде відбуватися, Павлови торгуватимуть і гроші наживатимуть – на подив усім. Майже так воно і було! Ховали Ісая Павлова в Харкові на Холодногірському кладовищі, і коли катафалк переїжджав через Лопанський міст, він став ходити ходуном з боку в бік. Причиною називали той факт, що його ховали за християнським обрядом, тоді як він продав душу дияволові. Подейкують, що й після смерті він не то приходив, не то приїжджав в крамницю на білому коні, щоб контролювати торгівлю.

Яке було походження капіталів насправді – невідомо. Перша лавка Павлових розташувалася на розі Торгової площі та Університетської вулиці. Вони володіли відразу шістьма номерами, з ранку і до вечора товпилися тут люди. А все тому, що торгували вони колоніальними товарами і дуже дешево, оптом і в роздріб. Товари (чай, прянощі, рис, какао, мило, фарби і лаки та інші імпортні товари) буквально змітали з прилавків, тому продукти були завжди свіжими і доброякісними. Небачені до того часу обороти на таких товарах, дозволили Якіму Ісаєвичу Павлову вже в 1832 році перейти до 2-ї купецької гільдії. Його дружина Ірина Прохорівна казала не раз сусідам: «Вже й не кажите! Бог дає вже, дає нам, да так, що хоча б вже й іншому комусь дав».

У 1830-і роки частина Торгової площі, що примикає до реки Лопані, представляла собою досить сумне видовище, проїхати в негоду там  було важко навіть на конях, які провалювалися по саме черево. Землі тут належали за збігом обставин дворянину губернському секретарю Андрію Івановичу Павлову. І ось Якім Ісаєвич Павлов купує цей болотистий берег Лопані і планує тут будівництво будівлі свого Торгового дому. Щоб побудувати тут будинок, йому довелося вбити безліч дубових паль, ввезти незліченну кількість піску і каменю, підняти рівень площі. Як результат їм був зведений цілий комплекс торгових рядів, що виходять на Торгову площу та майбутню Сергієвську площу і Кінний провулок.

Основною спорудою Торгового дому Павлових став двоповерховий кам’яний будинок, де розмістився готель «Європейський». В ті часи заїжджі двори вже були виведені за межі міста і готелів в місті не вистачало, не кожен міг дозволити собі утримивати за контрактом з Думою такий заклад. Тоді в готелі повинні були подаватися і набір перелічених страв, алкогольних напоїв різної міцності, пристойне білизна і посуд. Павлови могли це собі дозволити, навіть більш того, їх готель був кращім довгі десятиліття.

Вже в 1840-і роки купець 2-ї гільдії Микита Якимович Павлов був змушений надбудувати ще один – 3-й поверх готелю, така велика була популярність цього закладу. Цю частину площі в народі з тих пір називали Павлівською, хоча з 1878 року Павлови вже не володіли ані готелем «Європейським», ані жодним іншим закладом на Торговій площі. А в 1884 колишній готель Павлових придбав комерції радник Матвій Сидорович Кузнєцов, що дав йому ім’я «Гранд-готель».

ФОТО

1. Торгова площа на плані Харкова 1846 р., рожевим кольором позначено «Торговий будинок Павлових».

2. Вид з «Гранд-готелю» на Торгову площу Харкова, листівка поч. XX ст.

3. «Гранд-готель» на Торговій площі Харкова, листівка поч. XX ст.

4. Поштові листівки поч. XX ст. - одно з джерел, на яких Торгова площа названа Павлівською.