На Харківщині хворі на туберкульоз змушені лікуватися в жахливих умовах

Про це повідомили представники Харківської правозахисної групи під час своєї прес-конференції 22 березня. За словами керівниці Громадської приймальні ХПГ Людмили Клочко, умови лікування хворих на туберкульоз залишаються у вкрай несприятливому стані.

«Хочеться сказати, що в Харківській області ми були майже у всіх закладах, які лікують хворих на туберкульоз, – повідомила вона, – і це, на жаль, дуже сумна історія. Якщо ми візьмемо Харківський диспансер №1, то там більш-менш пристойні умови, там нормальні палати, нормальні лікарі. Все нормально. Але якщо ми візьмемо лікарню №2 в Харківській області, то там умови просто жахливі. Там взагалі неможливо для людини знаходитись. Таке враження, що це колишній корівник».

При чому, це стосується й інших аналогічних закладів на території Харківщини. Як розповіла Клочко, гостро стоїть проблема з харчуванням. Наприклад, в одному із закладів на одну особу виділяється всього 21 гривня вдень. В цьому плані куди краща ситуація в 17-ій колонії – там на харчування виділяється 74 гривні. Побутові умови також жахливі. Є проблема з постачанням ліків. Наприклад, супутні медикаменти пацієнти змушені купувати за власний кошт.

«Захворюваність туберкульозом, згідно офіційної статистики, знижується, – розповіла Клочко, – зараз йдеться про те, що люди не повинні лежати в лікарнях, а лікуватися вдома. Але через що ми не довіряємо офіційній статистиці? Через те, що збільшується кількість хворих мультирезистентною формою туберкульозу. Це така форма, яка не піддається принаймні двом лікам з першого ряду. І вона вже виявляється як мультирезистентна. Тобто, людина не хворіла, не лікувалася, не була на обліку, але має мультирезистентну форму туберкульозу».

Зокрема, значну проблему для профілактики цього захворювання створює страх та різного роду упередження – людина наскільки боїться діагнозу «туберкульоз», що воліє не звертатися до лікарів.

«Люди, які оточують цих хворих та вони самі не завжди готові прийняти це захворювання, – розповів менеджер БО «Мережа 100 відскоків життя» м. Харків Євген Шапоренко, – тому з ними потрібно працювати, їм потрібна психологічна підтримка. Хворі самі не завжди готові це прийняти. Тобто, наша задача – пояснити їм, що в цьому немає нічого страшного, що на тому етапі, на якому вони лікуються, вони вже не несуть жодної загрози для оточення.Трохи більш небезпечно коли люди живуть з туберкульозом, але не знають про свій діагноз».

За його словами, на сьогоднішній день вкрай важливо доносити до громадськості думку, що страшна не сама постанова діагнозу, а незнання про наявне захворювання. Адже так людина, сама цього не відаючи, може заразити когось з близького оточення. Тому Шапоренко підкреслив, що нині важливо надавати підтримку хворим на туберкульоз та сприяти обізнаності населення щодо наявних ризиків.