Харків‘яни згадали імена жертв Великого терору

Юлія Гуш  |  Вівторок, 6 серпня 2019, 10:11
Вчора на площі Свободи пройшла акція пам‘яті, приурочена до роковин масових розстрілів в урочищі Садормох.
Харків‘яни згадали імена жертв Великого терору

Вчора в Харкові вшанували пам‘ять жертв НКВС, яких було розстріляно в урочищі Сандармох республіки Карелія. На сьогоднішній день відомо про імена 6241 людини, чиє життя було перервано під час Великого терору тридцятих років. То були представники 56 національностей, яких тепер поіменно згадують в різних куточках світу.

«Головний меседж – ні тоталітаризму, бо він починає потроху відроджуватися – розповіла  координаторка громадської ініціативи «Мандруймо Україною» Вікторія Склярова, – і головна мета – допомогти нашій молоді відчути свою співпричетність до найтрагічніших сторінок історії нашого міста, нашої країни, нашої культури та нашої інтелектуальної еліти. Сьогодні, 5 серпня 1937 року, був підписаний наказ 0044, який якраз дав поштовх до сплеску репресій та знищення прекрасних людей. Ми бачимо події останніх днів в Росії. Крім того, що йде пресинг вільнодумних людей, там крок за кроком відбувається руйнація величезного меморіального комплексу в Сандармосі. Починаються якісь земляні роботи, якісь розкопки. І міняється контекст цього меморіалу».

В межах акції зачитувались імена близько 200 українців, яких було розстріляно в Садормосі. Серед них було 77 харків‘ян. Згадувалось, ким вони були, як прожили своє життя, як були ув‘язнені та отримали свій смертний вирок. Зокрема, серед них називались такі відомі постаті, як Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний.

«В першу чергу це період Великого терору, який прийшовся на 1937-1938 роки, – розповіла начальниця Північно-східного відділу Українського інституту національної пам‘яті  Марія Тахтоулова, – важливо про це пам‘ятати, тому що серед тих людей, які там загинули, був цвіт української інтелігенції (і не тільки), українського політикуму, діячів Української народної республіки. В будь-якому разі, наша пам‘ять про них – це продовження їх життя сьогодні. Як сказав один відомий український історик Олександр Зінченко, це ніби «ми в один день втратили Забужко, Жадана, Андруховича. І як ми можемо сказати – це втрата цвіту української інтелігенції, плеяди людей, які поширюють Україну і роблять її модною. Подібні акції спрямовані на те, щоб показати всі жахи тоталітаризму, застерегти людей та пояснити їм, що це за практики та до чого вони приводять. Це певний запобіжник на майбутнє».

Аналогічні читання пройшли не менш ніж в сорока країнах світу. Серед таких міст – Гельсінкі, Берлін, Штутгарт, Прага, Відень, Львів, Софія, Єрусалим, Вашингтон, Нью-Йорк, Торонто, Кишинів, Дніпро і не тільки.

comments powered by HyperComments