Становище біженців суттєво не поліпшилось: Харків’янам розповіли про проблеми шукачів притулку
Представники Агентства ООН у справах біженців надали Звіт за результатами спільної оцінки потреб біженців, шукачів притулку і внутрішньо переміщених осіб в Україні. За їх словами, в центрі цього дослідження опинилися такі категорії населення, як біженці, шукачі притулку, внутрішні переселенці, особи без громадянства чи ті, що знаходяться під загрозою безгромадянства, а також громадяни, які постраждали внаслідок війни на Донбасі.
“Під час проведення спільної оцінки потреб ми оцінюємо ризики, з якими стикаються особи, яким ми допомагаємо та аналізуємо їх можливості, – розповіла Анастасія Диковицька, спеціалістка з питань захисту Агентства ООН у справах біженців, – а також вислуховуємо варіанти рішень, які вони пропонують. Потім ці дані використовуються для планування нашої діяльності та у сфері гуманітарного реагування”.
З початку 2019 року представники Агентства опитали 184 біженців та шукачів притулку, 520 внутрішньо переміщених осіб або осіб, які постраждали від конфлікту, а також понад 80 осіб без громадянства або осіб, що знаходяться під загрозою безгромадянства.
“Не бачимо різкого або суттєвого поліпшення ситуації, – зазначив Вартан Мурадян, молодший польовий офіцер Агентства ООН у справах біженців, – оскільки ця проблема існувала в Україні з 1994 року. І наразі вона є. Оскільки шукачі притулку не отримують тієї підтримки і того доступу до прав в нашій державі, яку отримують в багатьох країнах світу. І не відповідає ця допомога міжнародним стандартам. Що стосується внутрішньо переміщених осіб, то, звичайно, тут є конкретні зміни, є різниця між тим, про що ми розмовляли в 2015 році і тим, що є сьогодні”.
Зокрема, біженці та шукачі притулку стикаються з тим, що державна процедура з визначення статусу є надто складною та тривалою, що в них є складнощі у сфері працевлаштування та самозабезпечення, є складнощі в отриманні медичних послуг. Також учасники опитування відімчали відсутність належного перекладача та вимоги деяких їх співвітчизників платити за свої послуги. Також біженці, які бажають вивчити українську, відчувають брак мовних курсів. Єдине, що Харківський університет імені Каразіна відкрив безкоштовні курси для даної категорії населення, проте наразі аналогічної практики в Україні ще немає. Також біженці повідомили про дискрамінацію, яка проявляється, наприклад, під час працевлаштування чи взаємодії з поліцією.
“Більшість сприймає їх абсолютно нормально і немає проблем у відносинах, – розповів Мурадян, – але в цій проблемі має значення походження такої людини. Якщо це африканці або люди, які виглядають якось інакше, які якось виділяться від великої групи суспільства, то вони нам повідомляли про дискримінацію. Часто вони казали, що не хочуть повідомляти, з якої вони країни. Оскільки вони побоюються дискримінації. Окрім цього, саме суспільство з боку державних органів також проявляє цю дискримінацію, коли вони приходять отримати якісь послуги або просто ідуть по вулиці і поліція затримує їх. Зважаючи на те, що вони інакше виглядають. І це, звичайно, викликає у людей неприємні почуття”.
До першої трійки країн, чиї громадяни просять притулку в Україні, входить Російська Федерація, Сирія та Афганістан. Є люди з Гвінеї, Малі, Конго, Нігерії, Іраку, Йемену. Нерідко причиною такого рішення стає загроза життю чи свободі. Що стосується внутрішніх переселенців, то вони стикалися з проблемами під час пошуку житла, отримання соціального захисту і пенсій, працевлаштування та отримання правової допомоги. В деяких випадках їх непокоїли питання безпеки та свободи пересування.
