Харків‘янам розказали про поневіряння в‘язнів Кремля
Вчора в Харкові відбулася акція «В’язні Кремля», організована кількома правозахисними організаціями. До неї долучилися колишні політв’язні, їх родичі, активісти. В межах цієї акції на площі розгорнули 120 металевих капканів, доповнених бирками «Зроблено в Кремлі». Вони мають нагадати про долі політв’язнів та українських моряків, які зараз поневіряються в російських в’язницях та СІЗО.
Зокрема, колишні політв’язні та рідні ув‘язнених розповіли про ті жахливі поневіряння, які має пережити людина, яка потрапила в немилість російської влади. Колишній політв’язень та заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров розповідав, що після фактичного встановлення російської влади в Криму почалися масові репресії, арешти, затримання, кримінальні та адміністративні справи. А облави стали буденним явищем на півострові.
Репресивна машина не залишила в спокої його самого. В 2015 році влада анексованого Криму засудила Умерова до двох років в колонії-поселенні. Він був один з небагатьох районних голів Криму, які не визнали анексію півострова та виступили проти окупації з боку Росії. Свою позицію він висловив в ефірі кримськотатарського каналу, за що потім піддався переслідуванням.
Сам Умеров був звільнений в результаті обміну, якому посприяв президент Туреччини Ердоган. Його та ще одного кримського татарина – Ахтема Чийгоза – обміняли на двох росіян, які відбували покарання в турецькій в‘язниці.
«Якби нам сказали, що мова йде про обмін, то скоріш за все ми відмовились би, – зізнався Умеров, – тому що обмін, як виявилося, відбувся так: два заступники Меджлісу, дві, з нашої точки зору, зовсім невинні людини були обміняні на двох кілерів, двох вбивць. Громадян Росії, які відбували термін в російських тюрмах».
Один з таких політв’язнів, Ігор Мовенко, постраждав за свою громадянську позицію. Його поневіряння почалися з того, що колишньому бійцю «Беркуту» не сподобалася синьо-жовта стрічка на велосипеді.
«З 2014 року я зайняв активну проукраїнську позицію, – згадував Мовенко, – я цього, звичайно, не приховував. Ходив з українською символікою. І в 2016 році на мене був здійснений напад з боку колишнього беркутівця через символіку на моєму велосипеді. Він мене побив. Це сталося без діалогу. Він просто підійшов до мене на вулиці і просто наніс мені декілька ударів. В результаті лікарі діагностували потрійний перелом обличчя. І проти мене була порушена адміністративна справа за начебто нацистську символіку на велосипеді, я заплатив штраф. І в подальшому ми намагалися покарати цю особу, я подав заяву».
Проте нічого хорошого з цього не вийшло. Правоохоронці йому прямо заявили, що той беркутівець для них – герой. І згодом справа була порушена проти самого Мовенка на основі його коментаря річної давності. В 2018 році суд дав два роки загального режиму та на півроку заборонив користуватися інтернетом. Проте згодом рішенням адміністративного суду йому дали умовний термін і після його закінчення чоловік разом з родиною покинув Севастополь.
Ще гірше прийшлося іншому в‘язню – харків‘янину Олександр Стешенку, коли той перетинав кордон з анексованим Кримом 11 квітня 2018 року. На митниці, як зазвичай, почали перевіряти його документи. Але того разу все було по-новому: прикордонники оглянули авто та особисті речі харків‘янина, а потім попросили написати розписку про те, що у нього немає жодних претензій щодо цих обшуків. Далі події розвивалися швидко: вриваються люди в балаклавах, б‘ють та відвозять Стешенка в невідомому напрямку.
Як виявилося, били представники ФСБ. Вони вибивали показання. Буцімто Стешенко співпрацював с СБУ. Побиття супроводжувалися ударами електрошокером, катуваннями, приниженнями. Так чоловіку довелося обмовити не тільки себе, а ще й сторонніх осіб. Суд дав два роки ув‘язнення. І тільки цього місяця харків‘янин зміг повернутися додому.
«120 політичних в’язнів – це ті, які відомі, які знаходяться в тюрмах чи слідчих ізоляторах Криму та Російської Федерації, – розповів Умеров, – в доказ того, що розповідають і журналісти, і політики, і політологи, і добровільні та вимушені учасники тих всіх подій. Це правда».
За словами активістів та правозахисників, точна статистика тих, хто на сьогоднішній день перебуває в підвалах та за ґратами, відсутня. При чому, в зоні ризику знаходяться особи, які не мають жодного стосунку до громадської діяльності та активізу. Вони зазначають, що Російська Федерація може забрати людей, які просто будуть знаходитись в потрібний час та в потрібному місці.
