Супротив на місцях, гальмування процесу та хиби законодавства: Які проблеми має децентралізація на Харківщині
За його словами, нехай процес впровадження реформи децентралізації триває в Україні вже п’ять років, в ньому залишається ще достатньо проблем. В першу чергу вони мають стосунок до політичної волі керівництва держави та парламенту.
«Минулий парламент прийняв дуже багато законодавчих актів на старті своєї роботи, – розповів Чернов, – і останні два роки – це були роки стагнації, які, безумовно, загальмували реформи. І багато питань, які спокійно могли б обговорюватися в суспільстві, які визрівати, а потім прийматися – вони не прийняті. Це перший ризик. Другий ризик – це, безумовно, чим більше ми розтягуємо процес децентралізації, тим більше з’являється на місцях, в тому числі в органах місцевого самоврядування та серед місцевих чиновників, супротиву проведення цих реформ. Відповідь дуже проста та дуже коротка. Тому що зміни до податкового і бюджетного кодексу, які були прийняті в 2015 році, які були направлені якраз на покращення фінансової складової, для виконання в першу чергу власних повноважень на місцях, вони зіграли свою роль».
За його словами, ОТГ від цього виграли. Вони отримали від цих змін набагато більше. Проте це можна сказати і про ті громади, які не стали об’єднуватись. Чернов зазначив, що раніше налічувалася велика кількість сільськи рад, які були дотаційними на 70-99%. В цьому випадку про жодне місцеве самоврядування не могла йти мова. За його словами, така ситуація є фікцією. В таких радах депутати тільки приймають субвенцію, щоб заплатити заробітну плату сільському голові, секретарю, упоряднику... І на цьому все завершується.
«А мова йде про те, щоб був ресурс, податкова база, місцеві податки та збори, якими депутатський корпус, обраний територіальною громадою, міг би розпоряджатися, – підкреслив президент Української асоціації районних та обласних рад, – і виконавчий комітет, ним створений, міг би реалізовувати під контролем депутатського корпусу і громади ці рішення. Тому ризики є. Супротив на місцях, який сьогодні говорить про те, що з’являється така ситуація, що вже не всі цього хочуть, навіть розуміючи наявні переваги. Але кожен дивиться зі своєї точки зору: «А де я буду в цій системі координат? А чи виберуть мене сільським головою чи депутатом? А чи буду я впливати на ці процеси після переобрання?» Тому це другий ризик».
Він переконаний, що на сьогодні необхідно зважати на всі наявні проблеми та виклики, розуміти їх. За словами Чернова, Польща процес децентралізації проходила протягом 15-17 років. А були країни, які здійснили його протягом доби. Народ лягав спати при одному адміністративно-територіальному устрої, а прокидався – вже при іншому. Україна ж обрала шлях добровільного об‘єднання ОТГ. Цей процес триває уже п’ять років.
«Але добровільно не може бути все життя, – зазначив Чернов, – 50 років. І не може країна жити в різній правовій системі. Бо об’єднані громади живуть в одній системі, а необ’єднані – в іншій. Тому це також конкуренція компетенцій, це конфлікт інтересів, це недосконалість. І це не дає можливості збалансованого розвитку територій».
З точки зору Української асоціації районних та обласних рад, кроки, розпочаті 1 квітня 2014 року по проведенню реформи децентралізації, підтверджують вірність прийнятих рішень. Тут мова йде про концепцію реформ місцевого самоврядування. Але останні два роки за минулого парламенту були часом стагнації. За словами Чернова, жоден законодавчий акт, який мав би бути прийнятий Верховною радою, прийнятий не був. Через це багато ініціатив не вдалося просунути. Особливо це стосується змін на субрегіональному та регіональному рівнях. Для цього потрібні зміни до Конституції, яких також не було. Також не були врегульовані питання щодо адміністративно-територіального устрою країни. Україна на сьогодні керується законодавчою базою, яка була прийнята в 1981 році ще за Радянського союзу. І по сьогоднішній день іншого акту так і не прийняли. Хоча проект відповідного закону два роки пролежав в стінах Верховної ради абсолютно без діла.
