Живий? А ти це доведи!

В липні 2006 року дружина заявника, запрошена на опізнання трупа невідомої людини, визнала, що це її чоловік. Тоді ж відділ РАГСу адміністрації Тобольська вніс до книги реєстрації актів цивільного стану запис про його смерть.

Згодом з'ясувалося, що жінка помилилася, оскільки подружжя не проживало разом з 1994 року. У 2009 році живіший за всіх живих «мрець» звернувся в прокуратуру з проханням відновити його в цивільних правах і анулювати помилково видане свідоцтво про смерть. Провівши перевірку, прокуратура, звернулася до міського суду Тобольська.

Це не перший випадок в Росії, коли громадяни вимушені доводити в суді, що вони живі. Так, два роки тому Киштимський міський суд Челябінської області розглядав справу про визнання живим місцевого мешканця, на ім’я якого було помилково оформлено свідоцтво про смерть. Помилка в реєстрації відбулася, коли в одній з квартир міста був виявлений труп невідомого чоловіка. В ході пізнання сусіди визнали в загиблому Миколу Івановича Пучкова, чоловіка, що був однофамільцем «ні за що похованого». При роботі з картотекою паспортно-візової служби, де значилися два Миколи Івановича Пучкова, оперуповноважений кримінального розшуку помилилася і дала звіт про смерть іншої особи.

У Самарі в тому ж 2007 року, повернувшись з виправної колонії, місцевий житель Олексій Ситніков виявив, що за документами він помер. Чоловік вимушений був через суд доводити, що насправді він живий.

Як виявилось, свідоцтво про смерть Ситникова видали за заявою його рідної сестри Олени. Підставою для цього послужила довідка бюро судово-медичної експертизи, проведеної 14 вересня 2005 року, і протокол пізнання трупа невідомого чоловіка, в якому Олена Строкина впізнала свого брата.

Сам «померлий» дізнався про власну смерть лише тоді, коли звернувся в паспортно-візову службу Залізничного району Самари для оформлення паспорта.