З історії кіно в Україні: у Дніпропетровську відзначили 115 років першого кінопоказу

Саме про це говорили дніпропетровські кінематографісти на своєму розширеному зібранні, присвяченому 115-й річниці першого кінопоказу в нашому рідному місті. І фахівці, і творча інтелігенція, і студенти зацікавлено поставились до цієї події.
Незважаючи на молодість кіномистецтва, його історія і особливо період зародження не достатньо відомі широкому загалу. І фахівців, які вивчають перші кроки Десятої Музи, на жаль, теж дуже мало. Тож згадаємо лише деякі факти.

Після прем’єри винаходу братів Люм’єрів у Гранд-кафе на бульварі Капуцинів у Парижі мистецтво екрану швидко поширилося у світі.

Поширилось дуже швидко це нове видовище і на території України. Уже 11 липня 1896 року почалась демонстрація «сінематографа» братів Люм’єр в Олександрівському парку в Одесі. Цей показ здійснили французькі кіномеханіки, призначені представником ліонської фірми Люм’єрів в Росії Артюром Грюнвальдом. За даними відомого знавця історії українського кіно Любомира Госейка, перші кінопокази на території України здійснювали французькі кіномеханіки Поль Декор і Маріус Шапюї. Вони об’їжджають територію України протягом літа 1896 року – осені 1897 року. 19 липня 1896 року, за даними відомого харківського кінознавця В.Миславського, в закритому літньому театрі Комерційного саду Харкова демонструвалась програма з десяти фільмів: «Английские боксеры», «Пожар в Лондоне», «Мост через Темзу», «Танец серпантин» та інші. Це була перша демонстрація «аниматографа» Р.Пола.

Для показу необхідно було отримати дозвіл від поліції, дозвіл на вмикання електричного струму, забезпечити анонси в міській пресі, розклеїти плакати. Демонстрування фільмів відбувалося в місцевостях, які заздалегідь погоджувалися надати свої приміщення. Це могли бути публічні аудиторії, місцеві театри, імпровізовані зали, кафешантани, ярмаркові балагани і навіть приватні покази в оселях заможних людей.

У маленьких залах, де демонструвались кіносеанси, замість електрики використовували частіше ефірно-кисневе освітлення. Зображення від цього постійно миготіло, іноді зали надовго занурювались у темряву. Але глядач з інтересом сприймав нове незвичайне видовище.

Уже в Одесі П. Декор і М. Шапюї помітили наявність конкурентів. Так, одесит К. Краузе демонстрував невідомо яким чином отриману стрічку «Прибуття потягу на вокзал Ла Сіота», порушуючи право французького патенту братів Люм’єрів показувати її в публічних місцях. Після успішних показів у Російському та Новому театрах Одеси, де кіномеханіки щоденно організовували до десяти сеансів, вони переїздять і 19 жовтня 1896 року влаштовують покази в Миколаєві, а 5 листопада – уже в Херсоні. Тому два інші французькі кіномеханіки, Пермісан і Кляйн, вимушені курсувати між Харковом та Кишиневом, показуючи нові отримані з Франції плівки. Потім нарешті був і Київ, де кіносеанси з 27 грудня 1896 року були влаштовані у театрі Соловцова. 9 лютого 1897 року Шапюї та Декор дають прем’єру в Чернігівському муніципальному театрі.

І нарешті 18 березня 1897 року люм’єрівський сінематограф завітав і до Катеринослава. Мешканці Катеринослава аплодували сінематографу з великим ентузіазмом, зал весь час був заповнений. Дніпропетровський журналіст-краєзнавець Микола Чабан, спираючись на статтю в тогочасній пресі, стверджує, що перший кіносеанс в Катеринославі відбувся 24 квітня 1897 року.
Зрештою, зараз для глядача точна дата першого кінопоказу неважлива. Встановити конкретну дату є метою фахівців, а відзначення 115-ї річниці привертає увагу широкого загалу до історії кіномистецтва, яке і на сьогодні залишається одним з найпопулярніших видів дозвілля.

Такий «мандрівний» кінематограф пізніше існував поряд з новоутвореними ілюзіонами аж до 1907 року, коли з’явилася система кінопрокату.