Чому проблема боргів «Південмашу» повертається кожні півроку

Пише Андрій Богатирьов спеціально для zabeba.li.

Рівно тиждень тому головна енергокомпанія Дніпропетровщини опублікувала інформацію про обмеження Південному машинобудівному заводу постачань електроенергії за борг, що накопичувався роками, перевищив до початку 2016 року 260 мільйонів гривень. Повідомлялося, що вже наступного дня три лінії електропередач з чотирьох будуть знеструмлені.

Відразу після майже місяця новорічно-різдвяних святкувань ультиматум енергетиків швидше за все міг би залишитися непоміченим - колізії з неплатежами Південмашу, у тому числі по зарплаті своїм працівникам, виникають досить регулярно. Коли б не одно "але" - до енергосистеми, що належить ракетникам, підключено досить багато житла в Червоногвардійському районі, а також тягова підстанція електротранспорту, що забезпечує роботу 11-го трамвайного маршруту.

Наступного дня, 19 січня, енергетики виконали обіцяне, при цьому без електроенергії залишилися близько 50 житлових будинків в околицях, військова частина і низка комерційних об'єктів, а на 11-й маршрут вийшло всього 6 вагонів замість звичайних 20.

У ситуацію досить оперативно втрутився міський голова Дніпропетровська Борис Філатов - вже Водохресним вечором на його сторінці в Facebook з'явилося повідомлення про часткове вирішення питання. Ось що він написав: «ДТЕК відключив Південмаш за борги. У принципі, справедливо. Але автоматично світло згасло в усіх інших. Треба вирішити завдання як повернути "статус-кво", щоб усі залишилися задоволені. Силами місцевої влади, яка ні на кого не впливає. Вирішили. І не запитуйте як. Крутимося на пупі».

У результаті світло в житлових будинках з'явилося - не пройшло і доби. Проте з трамває становище залишається досить безрадісним: аж до того, що напередодні вихідних КП «Дніпропетровський електротранспорт» вже офіційно попередило городян про скорочення кількості рухомого складу, що виходить на маршрут. Як мінімум на період з 25 по 27 січня.

Скільки це продовжиться, невідоме. Більше того, очевидно, що домовленості на особистих контактах (Філатова з ахметівським топ-менеджментом ДТЕК) навряд чи можуть виявитися довгостроковими і стати постійною "парасолькою" для пов'язаної з Південним машинобудівним заводом комунальною інфраструктурою. Борг залишається боргом, і, треба бути реалістами, найближчим часом навряд чи виявиться погашений.

Так що ж робити? Чекати, бомба уповільненої дії все-таки вибухне? Коли в силу тих або інших причин, пов'язаних з черговою зміною політичної кон'юнктури "вирішити" просто не вдасться? Очевидно, що секвестр боргу неможливий в принципі, а раптові великі грошові надходження виглядають фантастикою.

Вірогідно, потрібне термінове втручання держави. Тільки ось в якій якості? З роллю помічника Кабмін справляється так собі, та і становище в країні давно не дозволяє забезпечити підприємство держзамовленням. Тим паче, що якість "некосмічної" продукції Південмашу залишає бажати кращого і не витримує стандартної ринкової конкуренції по співвідношенню "ціна-якість". Улюблений приклад нинішнього губернатора Валентина Резниченка про єдиний проданий в 2014 році трактор (при місткості національного ринку у більш ніж 4 тисячі штук) вже став притчею «во язицех». Та і про "комфорт" трамваїв-тролейбусів дніпропетровського складу в країні давно ходять легенди, як у бородатому анекдоті, "що б не збирали, все одно виходить ракета". Чому у комерційної фірми "Литан" виходить інакше, аргументована відповідь на це питання за більш ніж десятиліття не прозвучала жодного разу.

У ролі ж няньки влада може виступити виключно за рахунок інших сфер і галузей. За принципом горезвісного тришкіна кафтана.

Теж не вихід. Найближчим часом точно не світить. Ось якщо в Україні виявиться переможена корупція і надходження до бюджету збільшаться, тоді вже. Поки щось подібне звучить як зле кепкування, що не має нічого спільного з реальністю.

Проте проблема майбутнього Південмашу хай і не плавно, але переходить від президента до президента, від прем'єра до прем'єра, від губернатора до губернатора. В першу чергу завдяки віртуальній "охоронній грамоті" і славі минулих років. Ну як же : флагман радянського ракетобудування, завод-виробник знаменитого "Сатани", що наводила колись жах на американців! "Хто ж його посадить, він же - пам'ятник". Хто ж поставить питання руба? Кожен чиновник, причетний до проблеми - стратегічної, комплексної і дуже непростої, - зацікавлений просто тягнути час. Щоб "не при мені". Нікого не спокушає слава "могильника легенди".

І навіть місцева влада - швидше голова ОДА, ніж міський голова, який, за великим рахунком, тут дійсно нічого не вирішує - не квапиться виступити хоч би модератором дискусії національного рівня. Про те, чи має сенс просто змінити чинний менеджмент заводу на те, що уміє не просто працювати, але заробляти, або час для "терапії" безповоротно втрачено і допомогти здатне виключно "хірургічне втручання" у виді, припустимо, залучення серйозного транснаціонального капіталу.

Судячи з розвитку ситуації в останній декаді січня, розраховувати на "різкі" рухи батьків міста і області не доводиться. А це означає, що частина городян і далі залишаться заручниками, у яких у будь-який момент може "вирубатися" світло.

Нагадаємо, на Дніпропетровщині 20 січня 2016 року чимало будинків залишилося без електрики.