«Ленінопад» - символ революції або її побічний ефект?

Кому завадив «Вова Кам'яний»?

Узимку 2013-2014 рр. в ході протистоянь на київському Майдані Незалежності розгорівся з новою силою масовий демонтаж пам'ятників Леніну. Цей процес дістав саркастичну назву «ленінопад». Скульптури були знесені як в столиці, так і у багатьох інших населених пунктах країни.

Одним з найбільш резонансних став напад на «Вову Кам'яного» в Києві на Бессарабській площі, подія 8 грудня 2013 року. Через тиждень після сумнозвісного розгону протестувальників на Майдані люди в масках (прибічники опозиційних тодішньому президентові Януковичу політичних рухів) приставили сходи, накинули на шию вождя трос і, натягуючи його, звалили з постаменту.

Відтоді це явище стало масовим: розбили монумент в Котовському (Одеська область), падали пам'ятники в Хмельницькому, Кривому Розі і інших містах України. У Татарбунари (Одеська область) вождя знесли тихо, без особливого пафосу, вказавши причину зникнення : «самозруйнувався». А в Пирятині напередодні Дня усіх закоханих пам'ятнику Леніна відбили ніс, поклавши поруч записку з текстом: «З любов'ю від пирятинців! Святий Валентин».

У Сумах вчинили цивілізованіше: 6 лютого 2014 року скульптуру Леніна офіційно прибрали з постаменту згідно з виконанням президентського указу № 432/2009 «Про додаткові заходи з увічнення пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні». Документ підписував Віктор Ющенко в 2009 році, і одним з його положень було «прийняття в установленому порядку додаткових заходів з демонтажу пам'ятників і пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації і здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні».

Треба відзначити, що з 2009 року до початку подій Євромайдану за цим указом було демонтовано декілька пам'ятників Леніну, проте у більшості населених пунктів нашої країни місцева влада саботувала його виконання. А ось під час київських протестів багато активістів як ніколи жваво кинулося «виконувати закон».

Зрозуміло, що знос пам'ятників Леніну подобається не усім. Більше усіх обурюються комуністи, для яких Ілліч був і залишається іконою. Інші ж називають монументи вождеві символами тоталітарного радянського минулого, що підлягають знищенню. Що стосується історичної і художньої цінностей «Вов Кам'яних»(а також бетонних і металевих), яких по країнах колишнього Союзу досі залишається декілька тисяч, то у багатьох експертів вона викликає сумнів.

З початком анексії Криму і війни на Донбасі «ленінопад» розгорівся з новою силою. Під час АТО в звільнених від «ополченців» населених пунктах вважалося просто обов'язковим звалити Ілліча. Проте були і випадки, коли українські силовики відмовлялися проводити демонтаж і не дозволяли це робити місцевим активістам, заявляючи, що «все повинно бути в правовому полі».

Як же пояснюють свої дії з руйнування пам'ятників самі ініціатори?

Давно потрібно було скинути цього ідола! - говорили евромайданівці, що зносили пам'ятник в Києві. - А тепер, може, це прокляття з України пропаде.

- Це був символ тоталітаризму, - говорили бійці батальйону «Айдар», що звільняли м. Щастя Луганської області і що валили черговий пам'ятник. - Тепер вождь світового пролетаріату більше не стоїть в місті Щастя.

Пам'ятник Леніну знищений! - кричали активісти в Сєвєродонецьку влітку 2014 року після того, як до міста увійшла українська армія. - Скоро на нашій землі не залишиться жодного ідола катові українського народу, наш Донбас - не виключення. Слава Україні!

«Ми зносимо Леніна, тому що він - вбивця! - писали активісти в соціальних мережах. - У Громадянську війну загинуло від 12 до 15 мільйонів чоловік, а голод, спровокований війною, поніс ще не менше 3-5 мільйонів, тобто тільки Ленін винен в загибелі 15-20 мільйонів громадян».

Були і інші причини, не пов'язані безпосередньо з самим вождем. Пише один з учасників харківського Євромайдану : «Пам'ятник Леніну, який нещодавно знесли в Харкові, що це було в практичному сенсі? Це місце, де збираються ті, кого в Україні називають сепаратистами, - комуністи. Місце збору для людей, які закликають до розділу України. Тому, коли його зносять в цьому місці - це рішення якихось практичних завдань. У Запоріжжі стоїть велетенський пам'ятник Леніну, і його ніхто не чіпає, тому що він стоїть на відшибі, біля нього неможливо збиратися, і тому цей пам'ятник продовжує стояти, тому що він як би нікому не потрібен».