Верховна Рада прийняла зміни, які внесли харків’яни у Закон «Про основні засади молодіжної політики»
Серед його розробників — харків’янин, відомий у світі бі-бой (танцівник брейкінгу), співорганізатор «Фестивалю вуличних культур» у Харкові, один з авторів концепції харківський урбан-парків, співзасновник Street Culture aka ГО «Центр вуличних культур» Єгор Матюхін. За його словами, велика частина закону заснована на досвіду саме харківської молоді.
Новий закон має стати рамковим для всіх процесів, визначень та принципів взаємодії держави та молоді, створити багаторівневу інфраструктуру молодіжних центрів, забезпечити молодим українцям допомогу у всіх сферах життя: освіті, роботі, соціальній активності, самовираженні, дозвіллі. Закон описує поняття «молодіжна політика», «молодіжний працівник», «молодіжний центр» та багато інших. Також завдяки Єгору Матюхіну і його команди в документі з’явилась «вулична культура».
«Загалом, цей рік став визначним для вуличної культури — ми у партнерстві з УКФ проводимо перший в Україні грантовий конкурс ідей проєктів вуличної культури з бюджетом в 10 мільйонів гривень, працюємо над концепціями нових урбан-парків, в тому числі — у київському ВДНГ, створюємо збірну України з олімпійського брейкінгу, а тепер ще й закріпили вуличні культури в законодавстві, — перелічив досягнення Єгор Матюхін. — Також ми продовжили на наступні 5 років співпрацю з Харківською міською радою по розвитку вуличних культур у місті — передусім, це створення нової інфраструктури, як урбан-парки. Підтримка вуличних культур стала державною справою в Україні — ми можемо пишатися цим перед нашими європейськими колегами».
Закон «Про основні засади молодіжної політики» також передбачає створення «Українського молодіжного фонду» на прикладі успішної роботи «Українського культурного фонду». УМФ має надавати грантову підтримку організаціям і навіть фізичним особам, які створюють проєкти у молодіжній сфері. Автори законопроєкту наголошують, що вони нічого нового не вигадували, а взяли за взірець засади загальноєвропейської молодіжної політики і перенесли її в українське законодавче поле. При цьому сам закон лише формулює засади молодіжної політики, а більш чіткі правила мають бути сформульовані у підзаконних актах.
Закон пропонує молоді певне менторство на шляху від дитинства до дорослості. «Як знайти перше житло, університет, друзів, інтегруватися в спільноти, — пояснює один з авторів закону, народний депутат Олександр Санченко. — Більшість завжди поралася з цим самостійно, але декому потрібна така допомога. Багато з цього існує в різному вигляді, як програми різних рівнів, як громадські проєкти. Але треба, нарешті, формально оновити підходи держави до молоді. Бо держава сьогодні дуже відстає у розвитку від суспільства».
Крім досвіду харків’ян, у підготовці законопроекту були використані висновки команди міжнародних оглядачів Ради Європи щодо молодіжної політики в Україні і аналіз прогалин національного законодавства в цій сфері в контексті стандартів Європейського Союзу. Виявилося, що «в Україні бракує співпраці між різними органами виконавчої влади щодо роботи з молодіжними питаннями, а це призводить до відсутності стратегічного бачення та неефективного використання ресурсів», пишуть дослідники з ЄС. Також саму молодь не залучають до прийняття рішень і політичних процесів — що потрібно молодим, в Україні досі визначають люди поважного віку.
«При створенні законопроєкту ми керувалися трьома ключовими завданнями: по-перше, треба залучати молодь до суспільного життя; по-друге, треба створити інфраструктуру для такої роботи; і, по-третє, треба виділити для цього фінансові ресурси: як опосередковано через інфраструктуру, так і напряму молодим людям», — говорить Олександр Санченко.
Серед нововведень, для залучення молоді до прийняття рішень законопроєкт пропонує створювати молодіжні ради при місцевих і виконавчих органах влади. Вони будуть консультативно-дорадчими органами, які можуть представляти думку молоді щодо певних рішень влади, ініціювати власні програми і проєкти. У приклад Олександр Санченко наводить роботу такої ради у Харкові — там молодь, вивчивши переміщення містян вночі, запропонувала створення двох нічних маршрутів громадського транспорту. Такі ради, а також радники з питань молоді при посадових особах та Національна рада з питань молоді при КМУ, навіть виконуючи лише консультативну функцію, мають зробити думку молоді видимою у політиці.
«Важливо розуміти, що ми не створюємо варіант комсомолу, навпаки, ми керуємося прикладом демократичних європейських країн, які заохочують молодь до суспільного життя, до інтеграції у важливі процеси, — наголошує народний депутат. — Звісно, дехто буде вважати такі ради формальним органом, повністю лояльним місцевій владі. Але це все залежить від громад — ми хочемо дати інструмент, а як ним користуватися, мають вирішувати місцеві спільноти».
Сам Санченко, як і Єгор Матюхін, у минулому займався брейкінгом, тому для нього таке дозвілля — теж сучасна частина молодіжної політики. «Ми переробили застарілі поняття, пострадянське розуміння молоді. Наприклад, запровадили поняття «вулична культура», зробили можливим її сталий розвиток через різні програми і гранти», — пояснює Єгор Матюхін.
Він вважає, що перше в історії України включення вуличної культури у суспільний наратив дуже важливої для її розвитку. Це дозволить ефективніше розвивати спільноти вуличних культур по всій Україні, надаючи більше можливостей для самовираження і саморозвитку молоді. Відтепер цей тренд треба лише посилювати, вважає співзасновник Street Culture.
Нарешті, найважливіший національна інституція, створення якої передбачає закон — Український молодіжний фонд — має стати джерелом фінансування для різноманітних проєктів у молодіжній сфері, незалежних від місцевих органів влади. За взірцем УКФ, новий фонд буде створювати лоти й проводити конкурсний відбір проєктів, поданих організаціями та фізичними особами зі всієї України. «Ми не хочемо, щоб молодіжна політика залежала лише від рішень місцевої влади. Так, увесь законопроєкт заснований на принципі децентралізації, на перенесення відповідальності й ресурсів у громади, — зголошується Олександр Санченко. — Але буває, що вдала ідея не отримує з різних причин підтримки у селі чи місті. Такі проєкти мають отримати шанс на реалізацію і на розповсюдження по всій державі».
На думку авторів законопроєкту, вони не створюють молодіжну політику в Україні, а лише законодавчо оформлюють та упорядковують існуючі практики. Головним джерелом ідей у молодіжній сфері є і буде сама молодь. Закон лише пропонує нові інструменти і ресурси для цього, пояснює Олександр Санченко.
