Україна – Німеччина: результативна нічия на «Олімпійському» у день магії цифр
Попередній матч із однією з топових футбольних збірних – збірною Франції на «Донбас-Арені» – для нашої збірної завершився напрочуд невдало: ведучи у рахунку, наша збірна пропустила спочатку один м’яч, а потім ще 3 м’ячі на останніх хвилинах гри.
Останні 2 матчі, які завершились перемогою збірної України над середняками Європи – Болгарією, яка після уходу Хрісто Стоїчкова не може показати чогось на рівні збірних, та Естонією, яка стала відкриттям останнього відбору, пройшовши до раунду стикових матчів за право участі у фінальній частині Євро-2012, – почали вселяти надію в серця вболівальників на якісні зміни у грі зібрної.
Зважаючи на це, матч з Німеччиною був надпринциповим. Тут, мабуть, зіграла свою роль і магія цифр у даті: це не тільки 6 одинадцяток, а ще й 93 річниця від дня підписання у Комп’єнському лісі перемир’я у Першій світовій війні з країнами Антанти. Щоправда, на той час Україна у війні участі вже не брала, оскільки війна для неї завершилась ще на початку 1918 року у Бересті (Брест-Литовську).
До розташування збірної у Конча-Заспі не змогли приїхати 6 гравців через травми та пошкодження: захисники Чигринський, Хачеріді та Михалик, півзахисники Гармаш, Гусєв, а також нападник Воронін. Поява ще ряду футболістів була під питанням.
Перед стартом матчу з’ясувалося, що окрім Шовковського ще й Ротань пошкодився, а тому допомогти збірній в матчі не міг. На воротах очікувано став Рибка, який є наразі найкращим українським кіпером. В центрі захисту діяла шахтарська зв’язка Кучер – Ракицький, а на флангах розташувались молоді Бутко та Селін. Замість опорника Ротаня на поле вийшов півзахисник атакуючого плану Роман Безус, який дебютував у цьому матчі. Єдиним опорником став Анатолій Тимощук. На флангах в півзахисті діяли молоді, але вже доволі досвідчені, Коноплянка та Ярмоленко. Віддтягнутим нападником був Мілевський, а «чистого» грав Шевченко.
До слова, у Німеччини кадрових проблем не було, і матч з Україною Йоахім Льов розцінював як перевірку нових гравців під Євро: так, через мікропошкодження точно не могли зіграти Швайнштайґер та Клозе. Не прилетіли до Києва Нойєр та Лам. Втім, всі четверо очевидно вийдуть у вівторок на поле у Гамбурзі у над принциповому для Німеччини матчі зі збірною Нідерландів. Відтак, у старті на воротах дебютував молодий кіпер Цилер, у захисті розташувались Боатенг, Гуммельс, Бадштубер та Аого, причому Боатенг та Аого регулярно грали по всій довжині бровок. В центрі поля Й. Льов поставив трикутник з Езіла, Хедіри та Крооса, а на флангах – Треша та Гьотце. В атаці з капітанською пов’язкою грав Гомес – фактурний, але не менш технічний форвард.
Йоахім Льов активізує свою зібрну. Фото: GettyImages
Матч почався з того, що Україна вже на перших хвилинах мала 2 нагоди, аби відкрити рахунок. Так, наприклад, після пасу Мілевського, який, до слова, відіграв ледь не найкращий матч за збірну за останній рік, Шевченко вривався до штрафного майданчика німців, але пробив у сітку із зовнішнього боку воріт.
Надалі територіальною перевагою заволоділи німці, які дуже багато комбінували в центрі поля та на підступах до штрафного майданчика України, але небезпечні моменти біля наших воріт почали виникати лише по завершенні третини першого тайму. До слова, заволодівши територіальною перевагою, німці не випускали її зі своїх ніг до кінця матчу. Проте їм вдалося нейтралізувати Гомеса, а також вдало відбиватися, подеколи і натужно. Тимощук невідступно бігав за Езілом, але Бутко з Селіним нерідко залишали вільні зони на флангах, звідки раз у по раз вривалися Треш, Аого або Гьотце. Натомість у нападі виходило мало: давалися взнаки помилки у передачах. Намагався бути корисним для збірної Роман Безус, але його спроби розпочинати українські атаки часто-густо закінчувались неточними пасами через незіграність з партнерами та природне хвилювання. До того ж він вже 19-й хвилині отримав жовту картку на Езілі, і Блохін віддав Назаренкові розпорядження розминатися: було очевидно, що він мав вийти замість Безуса.
У середині першого тайму українцям вдались дві гарні атаки. Перша з них – після подачі Шевченка з кутового завершилась ударом через себе Ракицького вище воріт. А ось на 28-й хвилині українці провели разючу контру: після чергової атаки німців Тимощук виніс м’яч з власного штрафного прямого на Шевченко, який був на лівому фланзі. Шева перевів м’яч на лівий фланг на Мілевського, який, увійшовши до штрафного німців, зупинився, але, помітивши ривок Ракицького, віддав йому пас, і той вже від лицьової лінії прострелив у воротарський майданчик. Найбільш фартовим виявився Ярмоленко, який підошвою переправив м’яч у ворота! 1:0!! А магія цифр продовжувала вести власну гру: перший м’яч у матчі забив одинадцятий номер.
Матч продовжувався у тому ж дусі і далі. Україна грала від оборони, а Німеччина тиснула. А на 36-й хвилині після ряду помилок з боку Гуммельса та Мілевського у штрафній українців, Артем відпасував у центр на Коноплянку, і півзахисник «Дніпра» здійснив спринтерський забіг метрів на 40, обігравши захист Німеччини, поклав на газон Цилера та холоднокровно відправив м’яч у ворота. 2:0!!
Євген Коноплянка обігрує Цілера. Фото: Олександр Задирака, Uefa.com
Проте, на цьому команди не зупинились. Особливо німці, які почали набирати оберти. На 38-й хвилині після відскоку від Тимощука м’яч опинився у Крооса, який поклав м’яч під дальню штангу – Рибка навіть зреагувати не встиг. 2:1…
Проте, під завершення тайму після перепасовки на підступах до штрафного німців Назаренко розрядив метрів з 28–30-ти свою гармату: м’яч зняв «павутиння» з дев’ятки Цілера. 3:1!! Dasistfantastisch!!!
Другий тайм німці розпочали більш потужно, і продовжували набирати оберти і надалі. До цього слід додати, що замість доволі інертного Треша вийшов моторний Шюррле, який у другому таймі раз у по раз почав обігрувати на лівому фланзі Селіна, а замість Хедіри вийшов Рольфес. Тиск на ворота Рибки посилився, але українці відбивалися досить організовано. Стало зрозумілим, що за такої гри єдиним козирем української збірної могли стати успішні контратаки, але підводили помилки у передачах, і українці швидко губили м’яч, ледь перейшовши центр поля. Проте, у першій половині другого тайму українцям вдавалося тримати більш-менш рівну гру: чудовий момент мав Шевченко, але переграти Цілера після виходу сам на сам не зміг. Ще один стовідсотковий момент мав Назаренко, але, вийшовши сам на сам з кіпером гостей, пробив повз ворота. Якраз після цього зіграло неписане футбольне правило: «не забиваєш ти – забивають тобі». Після подачі з кутового Езіла Гуммельс відпасував на дальню штангу, де Рольфес розстріляв наші ворота. 3:2.
А німці продовжували нарощувати оберти. На поле вийшли Мюллер та Подольскі замість Езіла та Гьотце відповідно. Натомість в українців замість Мілевського вийшов Девіч, а замість Шевченка – Гай. Німці заграли більш різноманітно, аніж в першому таймі. Якщо тоді вони здебільшого намагались прорватись до наших воріт через центр, то тепер більше атакували флангами, активно переміщуючись, міняючись позиціями. На 77-й хвилині Мюллер, прибравши Бутка, вистрелив по воротах у щілину між Кучером та Ракицьким. Рибка скластися не зміг, і рахунок став нічийним – 3:3. І відразу промайнула думка, що при непоганій грі ми знову можемо програти.
Анатолій Тимощук у боротьбі з Тоні Кроосом. Фото: Ілля Хохлов, Football.ua
Після цього німці мали ще кілька напівмоментів. Найреальнішу нагоду мав Какау, який вийшов замість Гомеса, але Рибка перевів м’яч на кутовий. Водночас Україна мала набагато реальніші нагоди вирвати перемогу. Спочатку Коноплянці вдався ще один рейд до воріт Цілера, після чого віддав на Девіча, який перебував в районі одинадцятиметрової точки. Його відразу накрили захисники. До того ж Марко не вирішив чи то обігрувати їх, чи то бити по воротах. Нарешті, він вирішив віддати пас п’яткою на партнера, як це звик у Металісті, але заслабко, і надперспективна атака закінчилася нічим. А на останніх хвилинах матчу Назаренко перевів м’яч наліво, де Коноплянка накрутив Боатенга, і подав у штрафний, де у падінні ногою переправляв м’яч у ворота Девіч, але Цілер зміг парирувати м’яч також ногою.
Відтак нічия. Нічия яка дає більше запитань, аніж відповідей щодо гри збірної України. Безумовно, мотивація у наших футболістів зашкалювала. Можна говорити, що вони грали з повною самовіддачею. Відразу стає помітним, що лідером атак збірної став Коноплянка, який підняв свою планку на дуже високий рівень. Водночас, Ярмоленка вистачає лише на 1,5 тайму. Друга молодість з’явилась у Назаренка. Безус показав, що на нього збірна цілком може розраховувати ( і мабуть, він матиме більше часу з Австрією), але для цього йому конче необхідно прогресувати та зігратись з партнерами по збірній. Доволі якісно провів матч Ракицький як у захисті, так і в нападі. Його партнер по «Шахтарю» Кучер начебто і зіграв на рівні, але саме він не зміг завадити Рольфесу, коли той забивав другий м’яч. Чітко видно, що без другого опорника було важко. Відтак, цілком ймовірно, що надалі на цю позицію награватиметься Ротань, оскільки Гармаш «за динамівською традицією» не може залишити поле без жовтої, а то й червоної картки. На флангах захисту вже доволі зріло діють Бутко та Селін, але лише у відборі. Проте, вони часто гублять свої позиції на флангах, коли необхідно зіграти дуже щільно, і мало активні попереду. Причому, друге більше стосується Селіна. Що ж до нападу, то це мабуть найскладніша позиція для вибору для Блохіна: Мілевський показав, що може прикрити м’яч, і відчувалося, що німці побоювалися сфолити на ньому. Шевченко вже не той Шевченко, яким ми його пам’ятаємо, але Шева – це як мінімум один захисник, увага якого звернута на нього, що дає необхідний для атаки простір. З другого боку, Девічу катастрофічно не щастить з реалізацією моментів, хоча не скажеш, що він щось робить не правильно. Звісно, за рахунку 3:3 нереалізація ним моментів виглядає як низький рівень гри форварда, але що заважало Назаренку в середині другого тайму забивати? Зрозуміло, що Девічу необхідно мати в «Металісті» більше часу на полі, аби залишатись серед граців, що можуть вийти в основі збірної. Що ж до інших гравців, то їх гра не дозволила скласти щодо них однозначної думки: ані Алієв, ані Гай не змогли показати щось цікаве, а Федецький взагалі вийшов на останніх хвилинах.
Таким чином, відкриття Олімпійського вдалося: Україна з Німеччиною видали гарне футбольне шоу, після якого в українських вболівальників почала з’являтися надія на більш-менш вдалий результат на Євро-2012. Нарешті, ми дочекалися переповненого ревучого Олімпійського. Але футбольний матч ознаменували 2 негативні моменти: знову квитками на Олімпійському заправляла мафія перекупників, які продавали найдешевші квитки у 5–8 разів дорожче за їх вартість, а також були проблеми з роботою турнікетів, через що дехто з вболівальників не зміг потрапити на стадіон.
А вже у вівторок, 15 листопада, збірна України зіграє на "Львів-Арені" зі збірної Австрії.
Україна – Німеччина 3:3
Стадіон: Київ, НСК «Олімпійський», 69 720 глядачів.
Температура: +1ºС.
Україна: Рибка, Бутко, Кучер, Ракицький, Селін, Ярмоленко (Алієв, 82), Тимощук, Безус (Назаренко, 39), Коноплянка, Мілевський (Девіч, 66), Шевченко (Гай, 66).
Німеччина: Цілер, Боатенг, Бадштубер, Гуммельс, Аого, Хедіра (Рольфес, 46), Езіл (Подольські, 66), Треш (Шуррле, 46), Кроос (Бендер, 87), Гьотце (Мюллер, 66), Гомес (Какау, 83).
Голи: Ярмоленко, 28, Коноплянка, 36, Назаренко ,45 – Кроос, 38, Рольфес, 65, Мюллер, 77.
Попередження: Безус, 19, Ярмоленко, 80
Арбітр: Карлос Веласко Карбальйо (Іспанія).
