І нарікали на Мойсея...
У цьому Слові Божому ми бачимо, що євреї (тут: пророчиця Маріам та первосвященик Аарон – сестра та брат Мойсея), перебуваючи в пустелі після Виходу із Єгипту, незадоволені своїм провідником – Мойсеєм. Вони „нарікали ... за жінку-кушитянку, що взяв ... він...” (Числа 12:1). Може виникнути питання: „Чи була це Ціппора, чи інша жінка, яку Мойсей взяв, якщо він уже овдовів?”
Про шлюб Мойсея із Ціппорою, дочою мідіянського жреця, про народження їхніх синів нам оповідає 2-й розділ книги Вихід. Очевидно, Ціппора належала до тої частини мідіянського народу, що мешкала на Синаї. 12-й же розділ книги Чисел свідчить, що дружина Мойсея була кушиткою, тобто темношкірою ефіопкою. До речі, те, що Ціппора була мідіянкою, не суперечить тому, що вона ж могла бути названа й кушиткою. Адже на підставі 10 та 11 розділи книги Буття можна зробити висновок, що частина нащадків Куша жила на Синайському півострові. Але в книзі Числа сам факт, що дружина Мойсея була темношкірою, настільки захоплює й обурює Маріам та Аарона, що в одному вірші Писання це підкреслено двічі, хоча саму жінку навіть не названо на ім'я.
Досить знайома ситуація. Гріх відділяє грішника не тільки від Бога, але й від ближнього: чоловіка від дружини, брата від брата, батька від сина. Замість того, щоб подивитися у дзеркало Божого Закону та, визнавши свій гріх, покаятися, замість того, щоб прийти до Милостивого й Люблячого Бога та змінити своє гріховне життя, „далекозорий” грішник дивиться на інших, звертаючи увагу чи то на „заскалку” в оці ближнього, (Мт.7:3), чи то на інший колір шкіри дружини ближнього (Числа 12:1). При цьому грішник не відчуває ані колоди у власному оці, ані не розуміє, що Бог не дивиться на обличчя, але бачить наші серця. Слово Боже говорить щодо нарікань Маріам та Аарона так: „І почув це Господь...” (Числа 12:2б).
Маріам та Аарон захотіли стати лідерами народу замість Мойсея, забувши, що Сам Бог покликав Мойсея вести народ. Таким чином Маріам та Аарон зневажили не тільки темношкіру жінку, не тільки Мойсея, але Самого Господа. За це Бог і покарав Маріам (Числа 12:10), хоча, коли брат та сестра Мойсея покаялися, тоді Господь звільнив їх від прокляття (Числа 12:11-16).
Зараз порівняння долі українського народу після 1991 року з долею Старозаповітних євреїв по Виході з Єгипту нагадує заїжджений штамп. Однак це порівняння добре працює. Багатьом старшим людям пригадується, що життя в „комуністичному рабстві” було кращим, солодшим, безтурботнішим. А дехто із молодих, подібно до Маріам та Аарона, шукає корінь проблеми не в собі, але в інших: винні чи то темношкірі африканці, чи то багаті араби, чи то емігранти, що належать до працелюбних далекосхідних народів, чи то представники інших народів колишньої комуністичної імперії, чи то нащадки тих же Мойсея, Маріам та Аарона.
На жаль, саме в традиційно толерантному в національному плані Харкові останніми роками стали проявляти особливу активність скінгедівські угрупування. І це привертає увагу вже всієї України. Лідери таких профашистських угрупувань мали нагоду не раз вільно озвучувати свою програму і через засоби масової інформації, і через Інтернет, як не раз вони проводили й воєнізовані марші. Головною метою ідеологів руху є досягнення расової чистоти „української нації”. При цьому можливе застосування сили та будь-яких інших методів.
Такий підхід нагадує старий жарт про те, як різні люди відповідають на питання: „Що Ви будете робити, якщо Ваш сусід матиме кращі статки, ніж Ви?” Одні відповідають: „Буду краще працювати, щоб досягти його рівня життя!” Інші: „Хату сусідові спалю!”
Наскільки програма діяльності (та реальна діяльність) скінгедів суперечить Конституції України та нормам цивілізованого права, мають вирішити юристи та правоохоронні органи.
Але що стосується погляду Слова Божого, то такий підхід є абсолютно антихристиянським. Адже Слово Боже говорить: „Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!” (Галатів 3:26-28).
Ісус Христос, правдивий Бог, „умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини... Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерті, і то смерті хресної...” (Филип'ян 2:7-8). Ісус зробив це в конкретний час, за конкретних історичних умов: Він народився трохи більше ніж 2000 років тому в єврейській родині для того, щоб понести гріхи грішників всього світу: європейців і африканців, азіатів та американців, чоловіків та жінок, бідних і багатих... „Він був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого” (Римлян 5:25). Він помер і воскрес, щоб безкоштовно дарувати нам Небеса – життя вічне із Ним. Він помер для того, щоб гріх не панував над нами. Він помер і воскрес, щоб залишок нашого земного шляху ми жили не для себе, але щоб служили своєму ближньому.
Повернімося до початку наших роздумів над Словом Божим – до історії про дружину Мойсея, яка в одному місці названа ефіопкою, в іншому – мідіянкою. Гортаючи наступні розділи книги Чисел, читаємо про заборону євреям одружуватися із жінками інших народів (зокрема, з моавітянками та з мідіянками). Біблія зберегла для нас описи протистоянь євреїв із цими народами. Певні розділи книги Чисел нехристияни використовують для звинувачення Бога Біблії в жорстокості, часто турбують ці місця і християн.
З погляду ж того, що Мойсей був одружений з мідіянкою, може виникнути питання: „Чи не йде тут мова про „подвійні стандарти”? Чому Мойсею можна мати дружину з цього народу, а іншим не можна?” Біблійні віруючі знають, що на всі важкі питання можна знайти відповіді в самій Біблії.
Заборона Бога на шлюб євреїв із моавськими та мідіянськими „дочками” мала духовну причину. Ці невіруючі жінки приносили з собою поклоніння неправдивим богам. Із Святого Письма ми знаємо, що коли євреї були зведені до поклоніння Ваалу і Астарті, то це не тільки вело до осуду Богом у вічності, але таке поклоніння супроводжувалось і розпустою, і принесенням у жертву власних немовлят.
Що ж стосується того, що Бог дозволив Мойсею мати дружину мідіянку чи кушитку, то маємо бути певні, – вона була віруюча в Єдиного Істинного Бога, Творця неба і землі, та, разом з усіма Старозаповітними віруючими очікувала приходу Месії – Спасителя всього людства. Прямим свідченням цього є й обрізання Ціппорою свого сина (Вихід 4:25-26). Як відомо – обрізання – знак Божої обітниці для Його народу – образ Новозаповітного Хрищення, в якому нема ані юдея, ані елліна, але всі одно у Христі Ісусі!
Очевидно, нас має засоромити, що багато з іноземців, які мешкають у Харкові, є кращими християнами, ніж чимало корінних мешканців міста. Особливо впадають в око темношкірі привітні чоловіки й жінки, які в неділю йдуть на Службу Божу в напрямку католицьких чи протестантських храмів.
Звісно, християни-українці мають особливим чином радіти християнам, що прибули з інших країн. Але якщо до нашого міста та країни прибувають люди й інших віросповідань, але при цьому вони є законослухняними громадянами інших країн, чи якщо вони стають громадянами України, тоді ми також мамо ставитися до них з любов'ю. Адже, відповідно до Конституції, наша країна має свободу віросповідання.
Водночас щодо деяких речей громадяни України також мають бути вимогливими: має очікуватися, що тимчасові мігранти чи натуралізовані колишні громадяни інших країн (яких Біблія називає приходьками) будуть шанобливо ставитися і до державної мови, і до історії, і до традицій українського народу, як також будуть й усвідомлювати той факт, що протягом більше як тисячі років Україна є християнською. А можливо саме в Україні ці приходьки зможуть почути Добру Звістку про Ісуса?
Пастир Української Лютеранської Церкви
Віктор Хаустов
