«Вп’ятьох на одному ліжку». Чи покращаться умови праці трудових мігрантів з України в ЄС?

Про це йшлося на конференці] «Українці у Польщі: біженці, мігранти чи «відтік мізків»?», що відбулася в Києві у рамках VIІІ Форуму «Україна-Польща», повідомляє «Справжня Варта».

Під час конференції, що її організували Міжнародний фонд «Відродження» та Фонд ім. Стефана Баторія (Польща), зокрема були представлені результати дослідження провідних фахівців-міграціологів обох країн щодо викликів для державної політики та неурядових організацій, пов’язаних з трудовою міграцією.

Сьогодні українські заробітчани роблять значний внесок у польську економіку, а українська діаспора стає першою «помітною меншиною» у досі майже моноетнічній Польщі. З огляду на ці економічні та політичні зміни, виникають нові виклики для державної політики та неурядових організацій як України, так і Польщі.

Польща потребує української міграції унаслідок дефіциту, що склався на ринку праці. А Україна потребує міграції до Польщі, щоб послабити негативні наслідки економічної та соціальної кризи, спричиненої російською агресією та поки незавершеними реформами.

Незважаючи на культурно-мовну близькість, українським громадянам потрібна допомога в інтеграції у Польщі, зокрема, юридична та мовна допомога, прозорі правила проживання та працевлаштування, можливість возз’єднання сімей. За відсутності такої допомоги вони часто стають жертвами недобросовісних посередників.

Марта Ярошевич із Центру східних досліджень Ośrodek Studiów Wschodnich im. MarkaKarpia поділяє українську трудову міграцію на два різних типи потоків. Один - циркулятивний потік із Західної України, який фахівці ще називають «локальною мобільністю». Тобто, це продовження регіональних контактів між Східною Польщею та Заходом Української РСР довоєнних років (1939-45). Ці зв’язкі, були розірвані в 90-ті роки, коли Польща була змушена запровадити для України візовий режим, а потім увійшла у шенгенську зону, що завдало певних обмежень. Але та мобільність була пов'язана із торгівлею.

«Сьогодні мобільність набула рис міграції, але у зв'язку з цим варто пам'ятати, що більшість українських мігрантів не ставить такої мети - залишиться у Польщі. Натомість друга, набагато менша частина українців, що є дуже значною для Польщі в демографічному плані - це постійна міграція», - каже вона.

За словами М.Ярошевич, три роки Польща знаходиться у Євростаті, як найважливіша країна прийому українських громадян в ЄС. Причому Україна вже протягом двох років є лідером за напливом легальних мігрантів до ЄС (раніше це були громадяни Марокко та Афганістану).

«Польські дані щодо різних типів дозволів, виданих у Польщі – це не візи. Я назвала це «Українська спільнота в Польщі». Ці люди якраз – довгострокові мігранти, які звертаються щодо отримання документів у Польщі. Можливо, колись їм довелося отримати візи але потім вони залишили і продовжили своє перебування. Це ті самі мігранти, яких ми бачимо. Вони беруть участь у роботі діаспорних організацій, намагаються зорганізуватися. Можливо, вони не такі важливі у контексті буденних польсько-українських контактів. Але вони важливі у контексті  контактів між елітами. Бо це - еліта української міграції до Польщі. 

"Ви бачите по таблиці – тут близько 150 тисяч людей. Більшість має тимчасове перебування, набагато менше - постійне перебування, яке переважно пов'язане з польським походженням. Час від часу у ЗМІ поширюється інформація що Польща не надає статус біженцям – це не так: надає. Хоча це - проблема, що більшість громадян України, які перебувають у рамках цих змішаних потоків міграції, не відповідають критеріям Женевської конвенції щодо надання статусу біженця", зазначає представник Ośrodek Studiów Wschodnich im. MarkaKarpia.

За офіційними даними Євростату, що відстежує кількість дозволів на перебування к країні більше, ніж 6 місяців (сюди також входить частина польських довгострокових віз) – у 2016 році їх було видано 409 тисяч. Це найбільш характерна цифра, яка враховує значну частину мігрантів, але геть не усіх – зокрема, не враховані короткострокові візи. 

Українців приваблює система так званих «освячень», тобто заяв працедавців про працевлаштування іноземця, що реєструють органи місцевої влади. Вони дозволяють громадянам України працювати у Польщі тимчасово (до 6 місяців протягом наступних 12 місяців) без необхідності оформлення дозволу на працевлаштування.

В ціх данних саме оцих заяв про працевлаштуванні не враховано. Але Євростат збирає ці дані (Польща уже третій рік поспіль їх має), проте, на жаль, пані Ярошевич не приводила їх, бо вони в дослідженні офіційно поки що не представлені.

Втім система заяв працедавців, хоч і дає можливість українцям без великих труднощів легалізувати своє становище, але є одна маленька деталь. Справа в тому, що здебільше при цих тимчасових роботах оформлюється не трудова, а цивільно-правова угода. За словами доктора наук з державного управління Олени Малиновської з Національного інституту стратегічних досліджень, це означає, що не сплачуються внески до соціальних фондів.

«Відповідно, не наступають жодні права! – наголошує вона. – Таким чином, контроль за додержанням трудових прав на тих працівників також не поширюється тією мірою, якби вони були оформлені за трудовими угодами. Але  кожний п’ятий українець, за данними Держстату, сьогодні працює у Польщі без будь-яких правових підстав.  Напевне, це в основному робота в домогосподарствах».

Представник Національного інституту стратегічних досліджень каже, що більшість українців - це все ж таки наймані працівники, яки перебувають у Польщі легально.

«Тим не менш, 57% працювали лише за усною домовленістю. А це аж ніяк не свідчить ні про соціальний захист, ні про трудові права працівників. І на це варто звернути дуже серйозну увагу», - підкреслює О.Малиновська. Втім, за її словами, більшість українців (72.6%), за даними Держстату, все ж таки вважає, що умови праці в Польщі цілком нормальні та їх влаштовують.

Якщо в Україні будуть втрачатися робочі місця і не створюватися нові, то це перша причина, чому українці будуть виїжджати в Польщу і Чехію, вважає Михайло Волинець, голова конфедерації вільних профспілок України. Наші люди тут отримують значно кращу зарплатню, втім, за його словами, наші співвітчизники які працюють в Варшаві та Празі, слабко захищені.

Пан Волинець вважає таку ситуацію аж ніяк не гідною цивілізованих умов ринка праці, які декларує Євросоюз. Тому це питання в березні ц.р. обговорювалось на зборах європейських  профспілок, коли голова профспілок Чехії навів прикру інформацію, що трудові мігранти з України нерідко вп’ятьох  сплять на одному ліжку.

«Нами були підготовані деякі пропозиції для уряду, після чого міністр соціальної політики Андрій Рева погодився зустрітися з польським колегою, щоб почати питання соціального захисту українців в Польщі наразі вирішувати. Уряд сусідів обіцяє врегулювати питання щодо урівнення заробітної плати для поляків і наших мігрантів, що працюють в Польщі, на законодавчому рівні вже цього року», - стверджує  голова конфедерації вільних профспілок України.

З ним погоджується колега - голова Профспілки працівників будівництва та промбудматеріалів України Василь Андреєв, який наводить досить песимістичну статистику щодо ринку заробітної плати у вітчизняній будівельній галузі.

«Ми чуємо і приймаємо позицію щодо того, що треба забезпечити ринок праці, якщо половина українських мігрантів – це будівельники. Перше питання – чому люди виїжджають? За останні 10 років, якщо рахувати усі країни ЄС, з України виїхав, грубо кажучи, один мільйон будівельників. Це приблизно 12 мільярдів євро зарплатні на рік – тобто 360 мільярдів гривень. Втім фонд заробітної плати всього будівельного сектора України в минулому році склав 90 мільярдів гривень. Таким чином, щоб виплатити заробітну плату людям, які їдуть працювати в Європу, нам треба збільшити будівельний сектор десь на 300%. Найближчі 10 років цього не буде, тому люди будуть виїзжати – це об’єктивна реальність», – попереджає голова Профспілки будівельників.


Друге питання: якщо економічна ситуація в Україні раптом зміниться, чи вся вони повернуться? В профспілках вважають: навряд чи. 

«Заробітна плата у 2003-08 роках у нас приблизно вирівнялася з Італією та Португалією – цією частиною Європи. 800 доларів на місяць що там, що тут можна було заробляти. Чи повернулися ті люди? Ні. Адже їх приваблює не тільки гонорар за роботу, але й інфраструктура, тобто якість життя. То ж тих, хто поїхав, ми маємо шанси повернути через зміни у цьому напрямку, покращення інвестиційного та бізнес-клімату, культурного фону, тощо», - вважає голова Профспілки будівельників.