Через 22 роки після повалення комунізму в Румунії ухвалили Закон про люстрацію

Люстрація, не поширюватиметься на колишніх глав дипломатичних місій або членів керівних структур Комуністичного союзу молоді.

Проте, суб’єктами дії цього закону є особи, котрі були прокурорами під час режиму Н.Чаушеску. Зараз, однак, багато хто стверджує, що давно очікуваний та суттєво змінений, порівняно з початковою редакцією закон був прийнятий занадто пізно. Серед них і аналітик Крістіан Пирвулеску. Він зазначає, що це не перший закон про люстрацію, прийнятий в Румунії. Подібний нормативно-правовий акт був прийнятий більше двох років тому, але Конституційний суд оголосив неконституційним окремі його положення. У нинішній редакції відповідних положень немає.

Крістіан Пирвулеску: "Закон був прийнятий пізно, 22 роки по тому. Я не знаю, що можна зробити після такого періоду. Бажано було б його прийняти у 1990 році, застосувати Тімішоарську прокламацію. Цього не сталося з причин, які ми все ще не розуміємо. Це важливо, однак, з моральної точки зору. Більшість людей, яких стосується цей закон, звільнилися із займаної посади і перейшли у сферу приватного бізнесу, на них відповідний закон ніяк не вплине."

Закон про люстрацію є дискримінаційним і абсурдним, вважає колишній президент Іон Ілієску, почесний голова Соціал-демократичної партії. За словами Ілієску, було б "цілком розумно говорити про такий закон в перші роки після падіння диктатури в 1989 році, на початку 90-тих". Іон Ілієску, який обіймав чільну посаду до 1989 року і був главою держави протягом десяти років в посткомуністичній Румунії, вважає цей закон непотрібним і таким, що не принесе ніякого морального оздоровлення. "Оздоровлення від чого? Усі представники старого режиму були відсторонені від влади після грудневої революції і був встановлений відкритий, нормальний, демократичний режим, тому подібні адміністративні заходи, здійснені дискримінаційними законами абсолютно непотрібні. Ті, хто скоїв злочини за старого режиму постають перед судом", - сказав Іон Ілієску.

Прийняття закону про люстрацію є ознакою нормальності, каже, з іншого боку, речник правлячої Демократ-ліберальної партії Север Войнеску: "Був прийнятий пізно, ми це розуміємо. Хоча це не краща редакція, недосконала, не така, як ми того хотіли у всі ці роки, однак той факт, що такий закон існує в Румунії, є ознакою нормальності і того, що хоча б символічно, комунізм був переможений.”

У Бухаресті люстрації багато років вимагали жертви репресивних органів комуністичного режиму і громадянське суспільство, а також президентська комісія з дослідження комуністичної диктатури. Голова цієї комісії Владімір Тісменяну нагадав, що румуни вимагали прийняття цього закону ще з березня 1990 року у Тімішоарській прокламації. У ній вперше передбачалася заборона обіймати державні посади протягом п'яти років для тих, хто посідав чільні позиції при режимі Чаушеску, говорить В.Тісменяну.

Чи дійсно цей закон був прийнятий надто пізно? Флоріан Міхалча, один з ініціаторів Тімішоарської прокламації, у восьмому пункті які передбачалося внесення до виборчого закону обмеження права бути обраним до парламенту три скликання поспіль колишнім комуністичним активістам та співробітникам служб безпеки, говорить, що: "Ні, не запізно. Є ще багато тих, хто підпадає під люстрацію і досі обіймають керівні посади у різних установах Румунії. Я не вважаю це нормальним, коли суспільство хоче побудувати демократичну державу на засадах верховенства права."

Флоріан Міхалча каже, також, що до прийнятої депутатами редакції закону були внесені поправки, у відповідності до рішення, прийнятого Конституційним судом в 2010 році. "Ми були змушені піти на компроміс у деяких питаннях, порівняно з тим, чого ми хотіли з самого початку. Великою новиною нового закону є те, що народні обранці не є суб’єктами люстрації, тобто люстрація стосується лише призначених на державні посади осіб. Парламентарії, Президент Румунії, мери, голови повітових рад та місцеві депутати не підпадають під дію закону про люстрацію."

Попри критику, після набуття чинності, закон про люстрацію дає шанс Румунії звести рахунки з примарами минулого, як це сталося, наприклад, у колишній Східній Німеччині, Чехії або Польщі.