Ціну Ради спитай у Сейму

За приблизними підрахунками, всі учасники української виборчої кампанії за партійними списками витратять на рекламу, соціологічні дослідження, зарплатню агітаторам, членам виборчих комісій та спецпроекти близько півмільярда євро. Чемпіоном у видатках є Партія регіонів – до 28 жовтня її витрати можуть скласти від 150 до 200 мільйонів євро, десь на чверть дешевшою є кампанія Наталії Королевської, а трійку замикає Об’єднана опозиція з витратами коло 100 мільйонів. Скромнішу ціну за депутатські амбіції заплатять кандидати-мажоритарники – від 50 тисяч до мільйона. Ми ж вирішили дізнатися, скільки коштувала парламантська кампанія польським політичним партіям під час виборів до Сейму та Сенату рік тому.

«Задоволенння бути у Сеймі, звісно, не з дешевих», – коментує політолог Бартломєй Біскуп:

- Згідно з офіційними даними, найбільші польські політичні партії витрачають на вибори до парламенту 35-40 мільйонів злотих, тобто 7-9 мільйонів євро. Натомість ще є багато непрямих витрат, котрі безпосередньо не фігурують у бюджеті кампанії, тому цю суму можемо впевнено помножити у 3-4 рази. Бюджет безумовно залежить від величини партійних структур. От нова партія Рух підтримки Януша Палікота витратила у 6-7 разів менше, ніж фаворити: Громадянська платформа та Право і справедливість.

Більшість грошей під час виборчої кампанії у Польщі поглинає реклама:

- Найбільші витрати під час кампанії це реклама на телебаченні. Багато теж коштує зовнішня реклама та реклама у пресі. У Польщі рідко влаштовують якісь спеціальні заходи під патронатом тієї чи іншої партії. Зараз з’явилася традиція передвиборчих конвенцій, котрі теж показують по телебаченню, їх організація та трансляція теж обійдеться в копійку. Щось під прапором партії можуть робити локальні структури, але це мала квота в кошторисі.

За чиї голоси змагаються польські політики під час виборів? Чи є у польських партій постійний електорат, котрий би голосував і без коштовної реклами? На це питання відповідає доктор Ольґєрд Аннусевич з Варшавського університету:

- В принципі, у період між виборами політики концентруються на зміцненні позицій серед того електорату, який їх вже підтримує. Тільки нечисленні гравці намагаються вплинути на решту. Натомість приблизно за півроку до початку виборів кожна партія починає активно шукати новий електорат серед осіб, які раніше або не голосували, або голосували за конкурентів. Якщо подивимося на результати соцопитувань, то від 20 до 30% поляків, які мають виборче право, не мають постійних політичних преференцій. Це великий відсоток, за нього і розгортається боротьба.

Звідки ж згідно польського законодавства політичні партії можуть брати гроші на кампанію? Розповідає Бартломєй Біскуп:

- Партії фінансують з двох джерел. Перше це державна субсидія, її отримують ті партії, які за результатами попередніх виборів потрапили до Сейму, а також ті, за кого проголосували не менше 3% виборців, сума субсидії пропорційна кількості отриманих голосів. Друге – це членські внески та пожертви на кампанію, але тут є застереження: пожертви можуть походити тільки від фізичних осіб, громадян Польщі, і залежно від року виборів вони не можуть перевищувати двох з половиною – трьох з половиною тисяч євро.

В середовищі українських політиків прийнято запрошувати для розробки плану кампанії дорогих політтехнологів, дуже часто це фахівці з Росії чи Сполучених Штатів. Як собі радять зі стратегією польські партії – показує Ольґєрд Аннусевич:

- Найбільші партії, такі як Громадянська платформа чи Право і справедливість, використовують змішану систему. За деякий час перед виборами вони створюють виборчий штаб, де є особи, котрі опікуються питаннями політичного піару та маркетингу. Плюс запрошують зовнішніх експертів. Колись у Польщі було модно запрошувати консультантів з-за кордону, але під час останніх кампаній це не спостерігалося. Все частіше користуються послугами польських фахівців з реклами та маркетингу, часом запрошують навіть працівників академічних установ.

В Україні вже підрахували, що близько 60% видатків місцевих партій складе оплата працівників штабу, місцевих виборчих комісій, агітаторів. Непопулярне зараз в Україні політичне волонтерство. У Польщі ж партії все частіше залучають цей ресурс:

- Польські політики навчилися використовувати працю волонтерів. Все більше осіб бере участь в організації виборчої кампанії безкоштовно. Звісно, ситуація ще далека від США, де кампанія тримається на зусиллях волонтерів. У Польщі зараз платню одержують професіонали, що займаються стратегією кампанії, натомість що стосується організації зустрічей з виборцям, проведення опитувань, агітації «від  дверей до дверей», то це роблять волонтери.

Бартломєй Біскуп розповідає, що за історію вільних виборів у Польщі існували прецеденти, коли партії звинувачували у непрозорій схемі фінансування:

- Так, був такий випадок з двома політичними партіями. Державна виборча комісія після виборів завжди перевіряє фінансові звіти, і колись знайшла розбіжності у рахунках Польської селянської партії та Союзу лівих демократів. Покаранням для несумлінних стало замороження державної субсидії, про яку ми говорили. Справи були болісними для цих партій, проте не стали резонансними, адже йшлося не про розкрадання коштів, а про неретельно складені протоколи.

То чи варто залучати на виборчу кампанію у Польщі великі гроші? На думку Бартломєя Біскупа, реклама однак впливає на вибір громадян:

- Є різні дослідження, які говорять, що у світі, завдяки телерекламі, політичні партії отримують від 3 до 5% голосів виборців. У випадку Польщі це нецілий мільйон осіб. Але враховуючи те, що явка під час виборів у нас не є дуже високою, трохи більше половини тих, хто має право голосу, то навіть у ці кілька відсотків варто інвестувати кошти.

Однак сума витрат на кампанію це ще не все. Важливо, наскільки ці витрати були ефективними. У Польщі чемпіоном з політичного маркетингу у 2011 році став Януш Палікот; його партії, яка стала третьою за результатами голосування, голос одного виборця не коштував навіть 20 євроцентів. Найбільше за симпатії електорату заплатив Союз лівих демократів – майже 4 євро. Переможці та віце-переможці Громадянська платформа та Право і справедливість тут майже на рівних: трохи більше ніж євро за позначку на їх користь у бюлетені.