Юлія Тимошенко: Ми не дамо тебе образити, рідна Україно! Ми переможемо!

І Ти – воюєш! Бо так треба! За свободу! За гідність, за честь, за незалежність, за кожного з нас!!!

 

Ти не хотіла цієї війни. Бо вона не потрібна нікому, і тобі, передовсім, не потрібна. У такому молодому віці хочеться жити і радіти, приносити радість іншим, хочеться просто розважатися і жити повноцінним молодим життям.

 

Але не довелося. Бо не намисто і не червону калину подарували тобі на День народження. А "Гради" і "Буки", міни і конвої, танки і кулі… Це несправедливо і нечесно… Це не твій вибір… Але ти прийняла його. Ти змушена була так зробити. Бо ти розумієш, що треба вижити, треба не здатися, треба захистити себе і нас усіх… Ти стала дорослою і серйозною… Тебе змусили подорослішати раніше, ніж хотілося…

 

Ми вдячні тобі за це, Рідна і прекрасна наша Країно! Ми плачемо і молимося… Так само, як плачеш ти за тих кращих дітей, що загинули в бою за свободу… Так само, як молишся ти за тих кращих, які мають лишатися живими… Ми сподіваємося і надіємося… Ми віримо в тебе так само, як ти віриш у нас…

 

Ми хочемо, щоб ти була така, як належить: в красивій вишиванці і в віночку з польових квітів, у соняхах і стиглих пшеничних полях…  І нехай сьогодні ти в касці і в бронежилеті… Нехай сьогодні ти на війні! Але дуже скоро прийде час і ти вберешся в найкращу свою вишиванку!

 

Ми знаємо, що все буде добре! Незважаючи ні на кого і на що! Ти переможеш! Ти встоїш, ти витримаєш!

 

Бо немає в тебе іншого вибору! Немає його і в усіх нас… І якщо насправді розібратися, то це і є щастя! Щастя розуміти, що немає в нас іншого шляху крім перемоги, крім успіху, крім удачі!

 

А раз так, то все вийде в нас! Усе вийде в тебе! Я знаю, я відчуваю це серцем і душею! Я переконана!

 

З Днем народження тебе рідна! Ми любимо тебе! Ми не дамо тебе образити! Ми переможемо!

 

Слава тобі, люба наша! Слава Україні!