Дорогі брати і сестри! Як гостро відчуваються нами слова: «Жнива великі, а женців мало». Як бракує нам сьогодні у Церкві добрих пастирів, у храмі – громад свідомих мирян, які могли б поєднатися в молитві, підтримати пастиря і засвідчити силу Церкви. Як бракує нам чесних та ініціятивних людей довкола! І дуже часто в людини таке відчуття бідності покликань може викликати тривожну свідомість слабкости, навіть небезпеки. Якої сміливості треба, щоб за таких умов, бувши в цілковитій меншості в суспільстві, зважитися на дії, здатні змінити суспільство, а може, навіть змінити світ!

Конфлікт довкола розпочатого напередодні Зелених Свят масового нищення дерев у найбільшому харківському парку набуває все ширшого суспільного виміру. Він уже продемонстрував брак толерантности і взаєморозуміння в стосунках різних соціяльних груп, неготовність їх до діялогу, змусив сумніватися в пошані муніципальної влади й міліції до громадянських прав кожного жителя Харкова, незалежно від його майнового стану й політичних поглядів.

Дорогі брати і сестри! Ще вчора на вечірній молитві ми почали відчувати порожнечу на початку молитовного правила. Там, де ще до вчорашнього дня лунав радісний пасхальний тропар, раптом утворилася пустка. Пустка така відчутна аж до часу, коли урочисто залунає на вечірні дня П’ятдесятниці «Царю Небесний». І це один із виховних засобів Східної Церкви: через обряд дати нам співпережити той важкий відповідальний період, який настав для громади учнів Христа, які мали б згодом стати Церквою, в десять днів, насичені молитвою, роздумом, вщерть насичені переживаннями – днів між вознесінням Господа Ісуса Христа і Зісланням Святого Духа. Нам, коли читаємо кілька рядків Євангелія від Луки чи трохи докладнішу розповідь Діянь святих апостолів, написаних тим самим євангелистом Лукою, здається, що це лише одна мить в історії спасіння. Але пригадаймо які-небудь важкі, відповідальні десять днів із власного життя.

Понад п’ять років тому, 4 лютого 2005 року, група прихильників митрополита Мефодія (Кудрякова) захопила в центрі Києва приміщення Патріархії Української Автокефальної Православної Церкви. Здавалося б, цілком звичайна для життя країни подія: успішна рейдерська атака (хай навіть із релігійним присмаком) – щоби згадувати про якийсь її "ювілей". Якби не кілька важливих нюансів...

Великоднє послання архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря (Ісіченка) всечесному священству й усім вірним Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви