Впродовж 2-х місяців експертна, політична та навколополітична спільнота періодично обговорювала інтригу, пов’язану з участю або неучастю президента ФК „Металіст” Олександра Ярославського у майбутніх виборах Харківського міського голови.

В останні місяці суттєво активізувала свою політичну діяльність лідер ПСПУ Наталія Вітренко. Звісно, що у 2006 та 2007 роках Наталя Михайлівна зі своєю партією не потрапила до парламенту, тому зараз намагається виправити ситуацію. Але багато змінилося в змісті її риторики та в її „союзниках”. Якщо у 2005-2009 роках вона нещадно критикувала В.Ющенка, Ю.Тимошенко, А.Яценюка та інших учасників Помаранчевої революції, то в останні місяці вона нещадно критикує В.Януковича за узурпацію влади, зраду тих виборців, які хочуть більш тісного союзу України з Росією, та за зраду тих хто хоче надання російській мові статусу другої державної.

Перемога В.Януковича на президентських виборах, створення парламентської коаліції на чолі з ПР, створення представниками цієї партії уряду зробили завдання обласної парторганізації значно відмінними від тих, які вона мала під час місцевих виборів 2006 року. Фактично, можна говорити не просто про зміну завдань діяльності, а про їх якісну зміну та певне їх ускладнення.

Минулого тижня були оприлюднені результати соціологічного опитування «Політичні настрої жителів Харкова напередодні майбутніх місцевих виборів», проведеного 14-21 липня соціологічною лабораторією „Академічні ініціативи”.

Головних претендентів на посаду Харківського міського голови можна назвати й зараз. Однак, місцеві вибори 2010 року для Харкова можуть бути ознаменовані політичним сюрпризом.

З наближенням місцевих виборів перед обласною організацією Соцпартії все гостріше постає дуже непростий вибір. Передусім, він обумовлюється мірою доцільності справді активної та результативної участі обласної парторганізації у боротьбі за депутатські місця в обласній, міських та районних радах. Зараз у СПУ немає власних фракцій в облраді, Харківській міськраді, в інших місцевих радах області.

Президентська кампанія кандидата Сергія Тігіпко була, насамперед, телевізійною картинкою. Виразний і приємний герой безперервних ток-шоу частково задовольнив масовий запит аудиторії на образ сучасного українського політика, тому й досяг великого електорального результату. Успіх на великому екрані надихає творців «Сильної України» і надалі працювати в жанрі виключно віртуальної політики.

10 липня Верховна Рада ухвалила новий закон про місцеві вибори. Зараз документ очікує підпису президента. Якщо прогнози багатьох політологів справдяться і Янукович підпише закон, його авторів чекатиме чимало сюрпризів на етапі реалізації запропонованих ними ж статей. Документ народився надзвичайно суперечливим та сирим. Експерти Головного юридичного управління парламенту нарахували в ньому щонайменше 16 невідповідностей різним статтям Конституції, рішенням Конституційного Суду, а також ігнорування Копенгагенського документа ОБСЄ 1990 року та інших документів Ради Європи та ОБСЄ. Суто кон’юнктурне політичне рішення вищої влади країни про проведення місцевих виборів саме 31 жовтня спричинило появу скороспілого «законопродукту». Він не залишає жодних сподівань на оновлення місцевої влади внаслідок демократичної процедури.

До Блоку Литвина входять декілька партій, найбільш відомою з яких є Народна Партія, і її головою є Володимир Литвин. Однак, „народних” партій багато, а Литвин – один. Тому і існує Блок Литвина. Але чого „вартий” В.Литвин?

Після 1991 року Харківська обласна організація КПУ брала активну участь в усіх виборах – місцевих, парламентських, президентських. І завжди вона отримувала результат, який дозволяв їй мати власні фракції в обласній та районних радах, в Харківській міськраді, в інших міських та селищних радах. На сьогодні КПУ має в облраді 9 депутатських мандатів (із 150-ти), а у Харківській міськраді – 5 (зі 100-та).